Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 274/6004/21
провадження № 61-4935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2022 року в складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання недійсною умови кредитного договору, визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, визнання недійсною умови кредитного договору, визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позову зазначав, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № ZRSWGK0000000005. Валютою цього договору визначено долари США.
На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" ОСОБА_1 звернувся до кредитора із нотаріально посвідченою заявою від 21 липня 2021 року про проведення обов`язкової реструктуризації за кредитним договором відповідно до підпункту 4 пункту 7 розділу IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" та із всіма визначеним ним переліком документів. Листом від 12 серпня 2021 року банк відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає незаконною бездіяльність відповідача щодо непроведення реструктуризації заборгованості відповідно до підпунктів 6, 7, 8, 9, 11, 12,13, 14 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
Крім того, зазначає, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 березня 2021 року, встановлено, що строк виконання зобов`язання змінився та обов`язок погашення всієї суми кредиту у ОСОБА_1 наступив з 30 вересня 2009 року.
Крім того, відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемною. Тому пункт 8.1 кредитного договору на підставі абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, позивач просив суд:
- визнати недійсним пункт 8.1 кредитного договору від 11 квітня 2008 року № ZRSWGK0000000005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" щодо сплати банку комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту в день видачі кредиту;
- визнати незаконною бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" у непроведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № ZRSWGK0000000005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", за його заявою від 21 липня 2021 року;
- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № ZRSWGK0000000005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", за його заявою від 21 липня 2021 року відповідно до підпунктів 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" із врахуванням зміни строку основного зобов`язання з 30 вересня 2009 року (без проведення нарахувань відсотків та пені після зміни строку основного зобов`язання) та перерахунком заборгованості через незаконно утриману комісію за видачу кредитних коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" у непроведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ZRSWGK0000000005, укладеним 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", за його заявою від 21 липня 2021 року.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ZRSWGK0000000005, укладеним 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", за його заявою від 21 липня 2021 року відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач, використавши своє право на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором звернувся із заявою до банку, в якій просив провести реструктуризацію боргу за кредитним договором, та в якій вказав відомості, які вимагалися законом для проведення такої реструктуризації боргу, долучивши до заяви документи, що підтверджують такі відомості. Проте АТ КБ "ПриватБанк" листом відмовив ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації боргу, не вказавши при цьому конкретних правових підстав такої відмови, не вказавши, яких документів, що вимагалися законом або банком ОСОБА_1 не було долучено.
Тому, врахувавши, що на час розгляду справи позивач мав непогашене грошове зобов`язання, забезпечене житловою нерухомістю, яке є предметом іпотеки, та є єдиним житлом позивача та членів його сім`ї, станом на 01 січня 2014 року ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості, яка не була погашена на день звернення із заявою про реструктуризацію заборгованості, суд дійшов висновку, що бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" у непроведенні реструктуризації є незаконною.
Однак, суд вважав передчасною вимогу ОСОБА_1 щодо зобов`язання банку провести реструктуризацію боргу із врахуванням зміни строку основного зобов`язання з 30 вересня 2009 року (без проведення нарахувань відсотків та пені після зміни строку основного зобов`язання) та перерахунком заборгованості через незаконно утриману комісію за видачу кредитних коштів, оскільки банк реструктуризацію заборгованості за заявою ОСОБА_1 не провів та на цей час не встановлено, із якого розміру боргу банк проводитиме таку реструктуризацію, тому не встановлено порушення банком прав позивача щодо правильності нарахування боргу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 8.1 кредитного договору щодо сплатити банку комісії, суд першої інстанції виходив з того, що такі умови договору є нікчемними в силу закону, тому відсутні підстави для визнання зазначеного пункту кредитного договору недійсним, який є нікчемним в силу закону, що свідчить про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, у якій просило його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки зобов`язання, передбачені кредитним договором, укладеного між сторонами, підлягають обов`язковій реструктуризації, то відмова відповідача у задоволенні заяви позивача від 26 липня 2021 року, є незаконною, а позовна вимога позивача про визнання бездіяльності АТ КБ "ПриватБанк" про відмову у проведенні реструктуризації підлягає до задоволення. Крім того, оскільки, норма Закону України "Про споживче кредитування" щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, суд вважав, що позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права, а тому позовна вимога про зобов`язання провести реструктуризацію підлягає до задоволення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 червня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2022 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження зазначає, що оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ухваленні без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків судів обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, відсутній висновок щодо обов`язкової для фінансової установи необхідності у відповіді вказувати яких документів, що вимагалися законом або банком, позичальником не було долучено (пункти 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не дослідили того факту, що витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 20 липня 2021 року № 4121 містить відомості, які суперечать іншим документам позивача та є недостовірними, зокрема датою народження ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є 31 липня 2007 року, проте у витязі № 4121 вказана інша дата, а саме - 30 липня 2007 року, а також не можливо перевірити відповідність відомостей щодо ОСОБА_4, яка зазначена у витязі, оскільки будь-які інші документи щодо вказаної особи в матеріалах справи відсутні.
Зазначає, що адреса іпотечного майна відрізняється від адреси реєстрації та проживання позивача, зазначеної у договорі іпотеки. До 2019 року, а також у 2020-2021 роках позивач ухилявся від будь-якого спілкування та контакту з банком.
Вказує, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно зазначив про те, що у відповіді банку не вказано яких документів, що вимагалися законом або банком ОСОБА_1 не було долучено, оскільки норми права не містять приписів, які б зобов`язували фінансову установу надавати перелік документів "яких не вистачає", однак містить приписи про те, що у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації.
Заявник вважає, що, відмовляючи позивачу в проведенні реструктуризації, не допустив жодного порушення та діяв виключно в межах положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області матеріали цивільної справи.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRSWGK0000000005, за яким відповідач отримав кредит на купівлю житла у розмірі 32 467, 50 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення згідно графіку погашення кредиту до 11 квітня 2028 року (а. с. 8-10).
11 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, а саме: будинок АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (а. с. 11-14).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2019 року у справі № 274/4040/15 у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № ZRSWGK0000000005 відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (а. с. 13, 14).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Із розрахунку заборгованості встановлено, що безперервно пеня за договором почала нараховуватися з 18 травня 2009 року, а тому відповідно до пункту 8.1.2 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання закінчився 30 вересня 2009 року. Тобто перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з 30 вересня 2009 року та закінчився 01 жовтня 2014 року (строк позовної давності встановлений сторонами у пункті 5.5. договору та становить п`ять років).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припинилося після спливу визначеного договором строку, тобто після 30 вересня 2009 року. При таких обставинах суд дійшов висновку про відмову у позові щодо стягнення тіла кредиту та платежів за договором, нарахованих банком до 30 вересня 2009 року, у зв`язку із спливом позовної давності, а щодо процентів та пені, нарахованих після 30 вересня 2009 року, - за безпідставністю (а. с. 15, 16).
Постановою Верховного Суду від 09 березня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, постанову Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишено без змін (а. с. 17-22).
21 липня 2021 року ОСОБА_5 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із нотаріально засвідченою заявою у якій просив:
- надати йому всю наявну інформацію про історію здійснення платежів, суму заборгованості станом на 01 січня 2014 року за кожним видом грошового зобов`язання та окремо інформацію після 01 квітня 2014 року до дня закінчення строку дії договору;
- здійснити обов`язкову реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № ZRSWGK0000000005 та надіслати йому інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації. До заяви ОСОБА_1 долучив: копію його паспорта, копію карти платника податків ОСОБА_1, витяг № 4121 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06 липня 2021 року № 1355, копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_6, інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1, інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4, інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6, інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 (а. с. 23-33).
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 липня 2021 року, листом від 12 серпня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" повідомило позивача про відмову у реструктуризації за Законом України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" у зв`язку з ненаданням необхідних для реструктуризації документів, що встановлені/надання яких вимагалось банком згідно з законодавством України (зокрема, Законом України "Про споживче кредитування") (а. с. 34).
Відповідно до висновку науково-правової експертизи з питання тлумачення окремих положень Закону України "Про споживче кредитування", складеного доцентом кафедри цивільного та трудового права Київського національно-економічного університету імені Вадима Гетьмана, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді ОСОБА_7 18 серпня 2021 року, обов`язковій реструктуризації підлягає заборгованість за договором станом на 01 січня 2014 року (крім пені), без врахування заборгованості, яка достроково виникла внаслідок вимоги кредитора про дострокове її стягнення, оскільки пред`явивши вимогу про дострокове стягнення за кредитним договором банк в односторонньому порядку змінює порядок, умови та строк дії такого договору, в тому числі позбавляється права в подальшому вимагати проценти за ним та періодичні платежі за тілом кредиту згідно з графіком (а. с. 37-42).
Відповідно до розрахунку боргу АТ КБ "ПриватБанк" станом на 01 січня 2014 року банк нарахував ОСОБА_1 борг за кредитним договором № ZRSWGK0000000005 - 249,2 дол. США прострочених процентів, 13,27 дол. США комісії, який був сплачений 14 січня 2014 року (а. с. 53-57).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом справи, що переглядається є визнання незаконною бездіяльність банку у непроведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором за його заявою від 21 липня 2021 року відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживче кредитування", передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.