Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 761/11256/17
провадження №61-17426св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, захист прав споживачів фінансових послуг,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, захист прав споживачів фінансових послуг.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що 11 листопада 2015 року набрало законної сили рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц, яким позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк"), Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк"), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, задоволено частково. Визнано за позивачем право на відшкодування за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 суми банківського вкладу у розмірі 1 200 дол. США.
06 квітня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 761/24672/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково.
Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
30 червня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року у справі № 761/7978/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Визнано протиправними дії ПАТ "Терра Банк" зі скасування (видалення) банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
Позивачка неодноразово протягом 2016 року зверталася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про виплату відшкодування за вкладом, однак судові рішення відповідачем залишаються невиконаними.
Посилаючись на вказані обставини та на приписи статті 129 Конституції України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про захист прав споживачів", з урахуванням уточнення позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь:
- суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 в гривневому еквіваленті 16 038,52 грн;
- курсову різницю на суму вкладу 1 200 дол. США між офіційним курсом гривні до долару США на день початку виведення ПАТ "Терра Банк" з ринку 22 серпня 2014 року та курсом гривні за розрахунком станом на день ухвалення рішення у справі у розмірі 15 407,98 грн;
- 3 % річних у сумі 1 154,77 грн, інфляційні втрати у сумі 11 401,73 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 невиплачене гарантоване відшкодування за договором вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у розмірі 16 038,52 грн; курсову різницю на суму вкладу 1 200 дол. США між офіційним курсом гривні до долару США у розмірі 15 407,98 грн; моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування скасовано.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування.
Роз`яснено, що спір в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 3 % річних та інфляційних втрат за час прострочення зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення невиплаченого гарантованого відшкодування, курсової різниці та моральної шкоди скасовано.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення невиплаченого гарантованого відшкодування, курсової різниці та моральної шкоди.
Роз`яснено, що спір в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб невиплаченого гарантованого відшкодування, курсової різниці та моральної шкоди підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн 00 коп. (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить скасувати вказану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вказує, що оскаржувану постанову ухвалено за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування цієї постанови.
У касаційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано незаконним або необґрунтованим з підстав, наведених апеляційним судом в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції подібних спорів ще не існувало (як не існувало, власне, і самої Великої Палати та Верховного Суду).
Не може бути визнано незаконним чи необґрунтованим рішення із підстав невідповідності юрисдикції цього спору правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду. Окрім того, на час розгляду справи, у червні 2017 року, діяли також інші редакції КАС України та ЦПК України, однак це залишилось поза увагою апеляційного суду, і не знайшло відображення в оскаржуваній постанові.
Оскаржувану постанову ухвалено без врахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16 та в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року № 200/14379/19-а.
Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам позивача в частині посилання на ці правові висновки, лише формально зазначивши про нетотожність спірних правовідносин у справі.
За змістом цього правового висновку, деліктні позови вкладників неплатоспроможних банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають розгляду судами саме цивільної юрисдикції.
Водночас, поза увагою апеляційного суду залишився також правовий висновок, викладений в пунктах 45, 46 постанови Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 200/14379/19-а.
Оскільки у цій справі вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок невиконання (перешкоджання виконанню) відповідачем судових рішень, ухвалених на користь позивача в різних судових справах, не заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, то такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Щодо поданих скаржником 14 липня 2022 року додаткових пояснень слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392 - 395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.
У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі.
Доводи інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 761/11256/17 з Шевченківського районного суду міста Києва.
Справа № 761/11256/17 надійшла до Верховного Суду у липні 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 11 листопада 2015 року набрало законної сили рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", ПАТ "Кристалбанк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, задоволено частково. Визнано за позивачем право на відшкодування за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 суму банківського вкладу у розмірі 1 200 дол. США.
30 червня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року у справі № 761/7978/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Визнано протиправними дії ПАТ "Терра Банк" зі скасування (видалення) банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
06 квітня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 761/24672/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.