Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа 388/1523/20
провадження № 61-4587св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Проценко Оксаною Миколаїною, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року в складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним.
На обґрунтування позову зазначала, що їй нa підставі державного акта про право приватної власності на землю серія III-KP № 026861 від 25 квітня 2002 року№ 3521980700:07:000:0336, належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 6,14 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (далі - земельна ділянка).
26 березня 2007 року між позивачкою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстрований 21 травня 2007 року в ДП "Центр ДЗК" за № 25.
Зазначає, що у договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки. В акті прийому-передачі, що є додатком до договору оренди землі, дані щодо кадастрового номеру земельної ділянки, що передається в оренду також відсутні.
Позивач вважає, що відсутність в тексті спірного договору кадастрового номеру земельної ділянки, порушує її право на вільне волевиявлення щодо передачі в оренду земельної ділянки.
Крім того, в договорі оренди землі відсутні істотні умови щодо індексації орендної плати, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Вказує, що її права є порушеними, оскільки її волевиявлення щодо передачі в оренду земельної ділянки на час підписання договору оренди не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. Зазначала, що вона мала психічні розлади та не розуміла наслідків вчинюваних нею дій, що в подальшому призвело до стаціонарного лікування в медичному закладі.
Посилаючись на вищезазначене позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 частину понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони при укладенні договору оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, про що свідчить підпис на договорі та на акті прийому-передачі земельної ділянки. Позивач ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу ОСОБА_4 земельний пай, орендну плату одержала за весь термін дії договору, яка складає ціну продажу земельної ділянки, претензій до ОСОБА_4 не заявляла, про що зазначила в розписці від 26 березня 2007 року. Тому умови про строк виплати орендної плати, з огляду на дострокову виплату орендарем, не мають істотного значення та не можуть бути підставою для визнання договору оренди недійсним. Відсутність у договорі кадастрового номеру ділянки не порушує право позивача, оскільки до договору оренди земельної ділянки було додано державний акт на право приватної власності на землю, в якому і вказано повний опис земельної ділянки та місце її розташування, Тому, земельна ділянка є ідентифікованою.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
21 травні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Проценко О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 662/1489/15, від 30 липня 2020 року в справі № 471/761/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що права позивача є порушеними, оскільки її волевиявлення щодо передачі в оренду земельної ділянки на час підписання договору оренди не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, так як вона декілька років мала психічні розлади та не розуміла наслідків вчинюваних нею дій, що в подальшому призвело до стаціонарного лікування в КНІІ "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", відповідні довідки містяться в матеріалах даної справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Долинського районного суду Кіровоградської області.
Справа надійшла до Верховного Суду в червні 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3521980700:07:000:0336 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 026861, виданого виданого 25 квітня 2002 року (а. с. 9).
26 березня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передала в оренду відповідачу у строкове платне користування спірну земельну ділянку строком на 49 років (а. с. 10-12). Договір зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відповідно до розписки від 26 березня 2007 року, ОСОБА_1 здала в оренду ОСОБА_4 земельний пай. Орендну плату одержала за весь термін дії договору, яка складає ціну продажу земельної ділянки, претензій до ОСОБА_4 не мала (а. с.44).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є визнання договору оренди землі недійсним з підстав відсутності істотнихумов, передбаченихпунктом першим частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" - кадастрового номеру земельної ділянки, а також індексації орендної плати, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої-пʼятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.