ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 459/1759/17
провадження № 51-1081 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_5.,
суддів: ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8.,
прокурора ОСОБА_9.,
захисника ОСОБА_10. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 жовтня 2016 року приблизно о 00:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ-21140-110-20", державний номер НОМЕР_1, на вул. Гоголя у м. Червонограді Львівської області у напрямку м. Радехова Львівської області по автомобільній дорозі Т-1410 сполученням "Червоноград - Броди", порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 "б", "д", 12.1, 12.2, Розділу 33 "Дорожні знаки" п. 1, 1.1, 1.2, 3.29, Розділу 34 "Дорожня розмітка" п. 1, 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з металевою огорожею мосту через річку Західний Буг, внаслідок чого відбулось її руйнування та падіння транспортного засобу з мосту на ґрунтову поверхню лівого берега вказаної річки.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "ВАЗ-21140-110-20" отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_2 - тяжкі, як небезпечні для життя в момент їх отримання, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції:
- безпідставно провів судовий розгляд в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він та захисник заперечували ту обставину справи, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди;
- призначив йому суворе покарання, не мотивувавши при цьому свої висновки.
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши доводів апеляційних скарг щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК України, безпідставно погодився з вироком суду першої інстанції та не мотивував свого рішення щодо неможливості призначити йому більш м`яке покарання.
Також зазначає про те, що під час апеляційного розгляду було порушено його право на захист, яке полягає у відсутності ефективного захисту в суді апеляційної інстанції з боку захисника ОСОБА_12., у зв`язку з рішенням КДКА Львівської області № 11/ІІІ/66-2021 від 19 листопада 2021 року про припинення його права на зайняття адвокатською діяльністю.
Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_11 надійшли письмові заперечення, в яких він просить судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Огорілко Ю.В. підтримав касаційну скаргу свого підзахисного, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції безпідставно провів судовий розгляд у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він та захисник заперечували ту обставину, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди, то Суд уважає їх неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Разом із тим, роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми, однак, не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їхніх позицій.
Отже, визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як убачається із журналу та технічного запису судового засідання від 11 серпня 2017 року, під час розгляду справи ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, погоджувався із кваліфікацією дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, надав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, у тому, що він діє з власного бажання, без примусу, і належно роз`яснив йому та іншим учасникам судового розгляду, в тому числі його захиснику ОСОБА_12., що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом першої інстанції змісту ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 просив проводити судовий розгляд за спрощеним порядком, а також зазначив про те, що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду. Під час надання обвинуваченим своїх пояснень захисник ОСОБА_12. просив суд взяти до увагу та врахувати при призначенні його підзахисному покарання те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які підтверджують стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, який відповідно до обвинувального акту є обставиною, що обтяжує покарання. У зв`язку із цим суд першої інстанції поставив на обговорення учасниками провадження питання щодо зміни порядку дослідження доказів. Суд, вислухавши думки учасників провадження, в тому числі обвинуваченого, який знову погодився з усіма обставинами справи, викладеними в обвинувальному акті, та повторно висловив бажання щодо розгляду справи за спрощеною процедурою, продовжив розгляд кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому захисник ОСОБА_12. не наполягав на зміні порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.
Крім того, відповідно до журналу та технічного запису судового засідання від 16 серпня 2017 року, ОСОБА_1 під час виступу у судових дебатах та зверненні до суду з останнім словом зазначив про те, що повністю визнає свою вину, щиро кається, просить не позбавляти його волі.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що під час розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1, який мав кваліфікованого захисника, жодним чином не був обмежений у можливості реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань чи заяв про зміну обсягу та порядку дослідження доказів як ним особисто, так і його захисником. Проте, ні обвинувачений, ні його захисник під час судового розгляду будь-яких клопотань чи заяв щодо зміни обсягу та порядку дослідження доказів не подавали, а відтак доводи засудженого у касаційній скарзі щодо безпідставного розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження.