ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/1699/20
провадження № 51-2680км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5
суддів ОСОБА_6 ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
у режимі відеоконференції:
представника цивільного відповідача ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Перша" на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240250000733, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 : 1000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 50 000 грн - відшкодування моральної шкоди, 29 378,80 грн - витрат на правову допомогу, 3515,18 грн - витрат на прибуття до місця розгляду справи; з ПрАТ "Страхова компанія "Перша" 85 767,08 грн у рахунок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, 2208 грн - на евакуацію автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) до місця стоянки, 900 грн - на евакуацію автомобіля до місця постійного зберігання; 212,50 грн - на ліки, 1800 грн - на проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 10 194,54 грн.
Вирішено питання щодо арешту автомобіля та стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 04 жовтня 2018 року приблизно о 08:15, керуючи автомобілем марки "Mazda 626" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись другорядною автодорогою О-231702 (М-12) - Ружична через Жучківці в межах Хмельницького району в напрямку до автодороги Н-03 Житомир - Чернівці, яка є головною дорогою, від с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч, а саме здійснити виїзд із указаної другорядної дороги на головну дорогу Н-03 Житомир - Чернівці та продовжити рух до м. Хмельницького, діючи легковажно та самовпевнено, порушуючи пп. "б" п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявила неуважність, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушуючи п. 16.11 та вимоги дорожнього знака 2.1 "Дати дорогу" ПДР, не зупинила керованого нею транспортного засобу перед краєм перехрещення проїзної частини автомобільної дороги Н-03, щоб надати дорогу транспортним засобам, які наближалися до цього перехрестя по головній дорозі, здійснила виїзд автомобілем "Mazda 626" на головну дорогу Н- 03, виконуючи маневр лівого повороту.
У цей час по лівій смузі головної дороги Н-03 в напрямку руху від м. Хмельницького до м. Чернівців зі швидкістю 78,67 км/год рухався автомобіль "Hyundai Sonata" (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_3, який, помітивши, що його напрямок руху перетинає автомобіль "Mazda 626" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), з метою уникнення зіткнення застосував екстрене гальмування та частково змінив напрямок руху праворуч.
Автомобіль "Hyundai Sonata" в стані екстреного гальмування змістився на праву смугу руху, де передньою лівою частиною на 189 км + 933 м автодороги Н-03 на відстані 4,7 м від лінії дорожньої розмітки 1.3. та 4,9 м від лівого краю проїзної частини дороги О-231702, зіткнувся із заднім лівим крилом автомобіля "Mazda 626", який більшою своєю частиною перебував на лівій смузі руху за напрямком руху до м. Чернівців.
Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР та невиконання нею вимог дорожнього знака 2.1 "Дати дорогу" ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП та її наслідками - спричиненням потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 серпня 2021 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін. Постановив стягнути з останньої на користь ОСОБА_3 3000 грн витрат на правову допомогу в Хмельницькому апеляційному суді та 1483,40 грн витрат на прибуття до місця розгляду справи.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що суд порушив загальні засади кримінального провадження,такі як законність,доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оскільки проводив судовий розгляд упереджено, необ`єктивно і невсебічно, надав перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права і тим самим не надав можливості довести й обґрунтувати свою позицію.
Крім того, як указує засуджена, у формулюванні обвинувачення не визначено моменту, коли потерпілому було створено небезпеку для руху, що давало йому підстави для застосування екстреного гальмування. При цьому, посилаючись на п. 12.3 ПДР, наголошує на тому, що застосування екстреного гальмування могло бути здійснено тільки у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, однак суд такого моменту не визначив. Тільки за умови виїзду водієм ОСОБА_1 на ліву смугу водію ОСОБА_3 могла бути створена небезпека для його руху, що дало йому підставу застосувати екстрене гальмування.
ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не встановив, рухався автомобіль "Mazda 626" чи перебував у статичному положенні в момент, коли потерпілий застосував екстрене гальмування, а суд апеляційної інстанції взагалі не взяв до уваги цього.
Свої доводи також обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції без урахування юридичного аспекту не зважив на положення ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до яких жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для органу, що здійснює провадження, і не спростував тверджень скаржників про безпосередню причину ДТП.
Засуджена, крім цього, аналізуючи висновки експертів від 30 жовтня 2019 року № 10.1/10.4-0426:19К та від 07 серпня 2019 року № 10.9-0088:19, стверджує, що автомобіль "Hyundai Sonata" рухався зі швидкістю 117, 61 км/год, а не 78,67 км/год.
ОСОБА_1, даючи оцінку фактичним обставинам справи, зазначає свою версію обставин ДТП, згідно з якою вона зупинилася на правій смузі руху, а водій ОСОБА_3 змінював напрямок руху з лівої смуги на праву і, помітивши, що вона зупинила автомобіль на правій смузі руху, не виїжаючи на ліву смугу руху, застосував екстерне гальмування. Однак ця версія не була перевірена судом та не спростована обвинуваченням.
Також вважає недопустимими та неналежними протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та план-схему до нього від 04 жовтня 2018 року, оскільки вони не відповідають вимогам статей 104, 105 КПК, а також висновок експерта від 30 жовтня 2019 № 10.1/10.4-0426:19К, який є похідним від цього протоколу. Проте суд першої інстанції не визнав вказані докази недопустимими, незважаючи на те, що сторона захисту заявляла відповідне клопотання, а суд апеляційної інстанції не взяв цього до уваги.
На переконання засудженої, місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит понятих, експертів ОСОБА_11, ОСОБА_12, проведення слідчого експерименту з потерпілим та обвинуваченою, а також про призначення почеркознавчої експертизи схеми ДТП.
При цьому зазначає, що сторона захисту заявила клопотання стосовно долучення до кримінального провадження висновку експерта від 10 вересня 2020 року № 6.1-0009:20 та фотозображення до нього, які, на думку засудженої, підтверджують невідповідність протоколу огляду ДТП і плану-схеми до нього фактичному розташуванню слідів та транспортних засобів на місці події, тобто про фальсифікацію протоколу і плану-схеми стороною обвинувачення, однак суд першої інстанції визнав вказаний висновок експерта недопустимим.
Вважає необґрунтованим та невмотивованим: призначення покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення 50 000 грн як відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Перша" ОСОБА_2 вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині задоволення цивільного позову до цього товариства підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, вкладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та невстановленням достатніх доказів для доведення обґрунтованості понесених витрат потерпілим.
На думку скаржника, суд першої інстанції хибно вказує на те, що попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ІV), не є обов`язковим.
ОСОБА_2 свої доводи обґрунтовує також і тим, що автомобіль потерпілого зберігався на штрафмайданчику як речовий доказ у кримінальному провадженні, а тому витрати, понесені у зв`язку із цим, на підставі положень ст. 123 КПК здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Разом з тим зазначає, що компенсація витрат у розмірі 900 грн ФОП ОСОБА_4 за надання транспортних послуг відповідно до квитанції та акта виконаних робіт не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як вважає представник цивільного відповідача, у порушення ст. 24 п. 24.1 Закону № 1961-ІV, відповідно до якої витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого, та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я, однак жодного такого документа потерпілий не надав, тому суди безпідставно ухвалили про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Перша" 212,50 грн на ліки.
Крім того, скаржник, аналізуючи рішення судів, наголошує на відсутності жодних аргументів щодо стягнення зі страхової компанії витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи.
У запереченнях на касаційну скаргупредставника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Перша" потерпілий ОСОБА_3 вказує на безпідставність доводів у скарзі та законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник цивільного відповідача ОСОБА_13, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційні скарги цивільного відповідача та засудженої ОСОБА_1 .
Прокурор ОСОБА_14 заперечував проти задоволення обох касаційних скарг.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 і представника цивільного відповідача ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.