Постанова
іменем України
27 вересня 2022 року?
м. Київ
справа № 554/675/20
провадження № 51-1403км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого ОСОБА_8
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю:?
секретаря судового засідання ОСОБА_11
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
прокурора ОСОБА_12
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_13 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в об`єднаному кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170040003434 від 29 листопада 2019 року та №12020170040000729 від 14 березня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Полтави, громадянина України, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частиною 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового складання до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 18 липня 2019 року (з урахуванням ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2019 року), остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавленні волі на строк 5 років і 6 місяців.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 06 травня 2020 року.
Ухвалено відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про повернення застави заставодавцю ОСОБА_2 .
Ухвалено задовольнити клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави.
Заставу, внесену за ОСОБА_1, в сумі 31530 грн, відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у справі №554/11678/19, згідно квитанції №0.0.1619998055.1 від 18 лютого 2020 року - звернуто в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, використовуючи у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвалено до стягнення із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 1400 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено до стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1256,08 грн судових витрат на залучення експерта.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
28 листопада 2019 року о 12:00 ОСОБА_1 поблизу зупинки громадського транспорту "Боженка", за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 231, умисно, повторно, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з автомобіля "Таврія", д. н. з. НОМЕР_1 мобільний телефон "Huawei P smart Z 64 gb" в корпусі чорного кольору imei 1: НОМЕР_2, imei 2: НОМЕР_3, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку у розмірі 4166,67 грн.
13 березня 2020 року о 16:20 ОСОБА_1 поблизу зупинки громадського транспорту "Гетьмана Сагайдачного" м. Полтави (в напрямку "Центру"), умисно, повторно, з корисливих спонукань, відкрито викрав у ОСОБА_5 з карману мобільний телефон "Pixus Raze" у корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_4, ІМЕІ 2: НОМЕР_5 вартістю 1400 грн та, будучи викритим, утік з місця події, а викраденим розпорядився.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року вказаний вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений вказує на те, що в його діях по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_3 вбачається крадіжка, а не грабіж, що підтверджує показаннями свідка ОСОБА_6, якого допитано в апеляційному суду, та відеозаписом, в дослідженні якого апеляційний суд відмовив.
Також засуджений вказує, що внесена за нього застава в сумі 31530 грн звернута в дохід держави неправомірно, оскільки він не порушував покладені на нього обов`язки, про що апеляційний суд не надав належної оцінки.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник вказує на те, що дії засудженого було неправильно кваліфіковано за частиною 2 статті 186 КК по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_3, а в діях ОСОБА_1 вбачається склад злочину, передбачений частиною 2 статті 185 КК. У зв`язку з цим в апеляційному суді заявлялося клопотання про дослідження відеозапису, але в цьому було безпідставно відмовлено, а лише допитано свідка ОСОБА_6 . Попри те, що свідок вказував, що з дій засудженого і потерпілого не вбачалося, що відбувся якийсь злочин.
Також, захисник вважає незаконним рішення про звернення стягнення застави в дохід держави, про що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки. Зокрема, захисник стверджує, що в апеляційний скарзі доведено, що мало місце порушення прав заставодавця та засудженого, оскільки їм не було роз`яснено їх права, обов`язки та ризики.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав свою та захисника касаційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на наступних підставах.