ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 130/25/21
провадження № 51-6062км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
потерпілого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
представника потерпілого -
адвоката (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_7 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 4 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020025130000125, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 2 097,57 грн на відшкодування матеріальної та 6 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком 24 листопада 2020 року приблизно о 13:00 ОСОБА_2, перебуваючи на межі між присадибними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_1 умисно завдав йому один удар металевим прутом, який був у нього в правій руці, у ліву частину голови, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 4 листопада 2021 року апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, оскільки на його думку суд повинен був призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання в межах санкції статті, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що суд безпідставно визнав пом`якшуючою покарання обставину - щире каяття, оскільки вважає, що засуджений вину у повному обсязі не визнав, щиро не розкаявся, пробачення у нього не попросив, шкоду не відшкодував. Крім того, не погоджується з судовими рішеннями в частині часткового задоволення цивільного позову та стягнення з засудженого на його користь моральної шкоди в сумі 6 000 грн. Вказує, що місцевий суд не врахував усіх обставин справи та докази, якими підтверджується заподіяння йому моральної шкоди на суму 50 000 грн, і не навів докладних мотивів прийнятого рішення. Зазначає про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити судові рішення та зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь ОСОБА_1 до 2 000 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд не конкретизував у своєму рішенні, чому саме стягує з засудженого на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 6 000 грн. Вважає, що цивільним позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у нього погіршилося здоров`я саме від тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_2 . Зазначає про те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, не врахував матеріальний стан її підзахисного. Вважає суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілого, занадто завищеною.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала касаційну скаргу та заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого.
Потерпілий та його представник підтримали свою касаційну скаргу та заперечували проти касаційної скарги захисника.
Прокурор вважає, що касаційні скарги потерпілого та захисника задоволенню не підлягають, а судові рішення мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 125 КК у касаційних скаргах потерпілий та захисник ОСОБА_7 не оспорюють.
Доводи касаційної скарги потерпілого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу засудженогоОСОБА_2 через м`якість і призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання в межах санкції статті, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених,
а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених
у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Верховний Суд зазначає, що потерпілий у касаційній скарзі не наводить доводів та прохання щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставність застосування положень ст. 75 КК, а лише вказує на м`якість призначеного ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК.