Постанова
Іменем України
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 661/1355/20
провадження № 51-5161км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів: ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора ОСОБА_15
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника ОСОБА_16 на вирок Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Таврійськ Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого;
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК, ч.1 ст.135 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.1 ст.135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 92 461,94 грн та моральну шкоду 350 000 грн.
Як встановив суд, ОСОБА_1 05 лютого 2020 року близько 07.30 год., керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем Land Rover "Range Rover Sport", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 86,19 км/год, що перевищує дозволену в населеному пункті швидкість - 50 км/год., у м. Нова Каховка Херсонської області, у порушення вимог п.2.3 б), 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, не обрав безпечну швидкість руху, своєчасно не зменшив швидкість та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку, в смузі руху автомобіля Land Rover "Range Rover Sport", після чого автомобіль ВАЗ 2106 відкинуло вперед, з послідуючим зіткненням з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 208 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попутно, попереду автомобіля ВАЗ 2106. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_3, отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких загинув на місці події.
Крім того, ОСОБА_1 05.02.2020 року близько 07.30 год., керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем Land Rover "Range Rover Sport", після здійснення зіткнення, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п.2.10 а), г) Правил дорожнього руху, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого ОСОБА_3 до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну подію поліцію, не вжив усіх можливих заходів для забезпечення збереження слідів події, і з метою уникнення відповідальності за скоєне, на автомобілі, причетному до ДТП, з місця події поїхав, чим свідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_3, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
Вироком Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання - скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання:
- за ч.2 ст.286 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
- за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16 посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, зокрема статей 370, 419 КПК, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_1 через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник вважає, що суд дійшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат токсилогічного дослідження та результат перевірки стану алкогольного сп`яніння на алкотестері "Драгер" не можуть вважатись доказами у розумінні ст. 84 КПК.
Крім того, щодо суворості призначеного покарання захисник ОСОБА_16 зазначає, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережною формою вини, вину визнав частково, а саме: не визнав обставини перебування в стані алкогольного сп`яніння, а також повністю не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, під час досудового розслідування намагався відшкодувати заподіяну шкоду в сумі 39 999 грн, просив вибачення у потерпілої, що не було належним чином враховано судом при призначенні покарання.
Захисник не погоджується з висновками суду в частині вирішення цивільного позову, зокрема, із висновком суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 350 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування доводів указує про те, що суд першої інстанції не мотивував своє рішення щодо стягнення на користь потерпілої моральної шкоди, а лише формально послався на те, що внаслідок смерті ОСОБА_3 потерпілій завдано моральну шкоду. Наголошує на тому, що такий розмір не є справедливим та розумним.
Позиції інших учасників судового провадження
У засіданні суду касаційної інстанції:
- прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції без зміни, посилаючись а їх законність та обґрунтованість;
- засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи касаційної скарги свого захисника, просив вирок суду апеляційної інстанції змінити: пом`якшити йому покарання до 4 років позбавлення волі, тобто до покарання, визначеного судом першої інстанції, яке він вважає законним та справедливим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
У відповідності до ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, а також залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким судом першої інстанції дано належну оцінку, перевірено судом апеляційної інстанції, є законними та обґрунтованими.
Доводи захисника ОСОБА_16 про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також заперечення вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК, наведені в її касаційній скарзі, є неприйнятними, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та спростовуються детально наведеними у вироку апеляційного суду доказами.
Так, відповідно до п.2.3 (б), 12.1, 12.3, 12.4, 2.10 (а, г) Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п.12.4 ПДР, згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; вжити можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_1 частково визнав себе винуватим та не заперечував той факт, що 04.02.2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок вчинення ним обгону іншого транспортного засобу, а також обставини того, що відчувши удар, він зупинився, вийшов з машини, втім не з`ясувавши обставин ДТП, поїхав з місця пригоди.
Як встановив суд апеляційної інстанції, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_1, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжив усіх можливих заходів для забезпечення збереження слідів події, і з метою уникнення відповідальності за скоєне, на автомобілі, причетному до ДТП, з місця події поїхав, чим свідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_3, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, коли ОСОБА_1 сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.