Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 287/264/15-к
провадження № 51-1307 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_18,
суддів ОСОБА_19, ОСОБА_20
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_21,
прокурора ОСОБА_22,
захисника ОСОБА_23 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 12013060260000130 за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 296, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведенням, що вказані злочини вчинені ним.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 07 серпня 2011 року приблизно о 23:30 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Фіат Дуккато", д.н.з. НОМЕР_1, в якому знаходилися ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, неподалік пожежного депо у смт. Діброва Житомирської області побачив групу невідомих осіб, які приїхали на належному ОСОБА_6 автомобілі "Шкода Октавіа", д.н.з. НОМЕР_2 .
В цей же час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з особливою зухвалістю. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 з хуліганських мотивів, умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_7, спричинивши йому фізичний біль. Після цього ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3 умисно завдали кілька ударів по автомобілю "Шкода Октавіа", що належав ОСОБА_6, пошкодивши його.
Не припиняючи своїх хуліганських дій, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_8 та ОСОБА_1 і запропонував їм приєднатися до вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_6 групою осіб, на що вони погодилися.
При цьому ОСОБА_8 взяв належний йому револьвер, який згідно висновку балістичної експертизи не відноситься до категорії вогнепальної зброї, а ОСОБА_1 взяв належний йому ніж моделі "Таран", та приєдналися до ОСОБА_2 .
Грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, ОСОБА_1 за допомогою ножа умисно порізав чотири шини коліс вказаного автомобіля, після чого ОСОБА_8 умисно наніс удар по лобовому склу автомобіля, пошкодивши його. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 умисно, з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, здійснив п`ять пострілів у повітря з належного йому пістолета.
В результаті вищевказаних спільних злочинних дій було пошкоджено автомобіль ОСОБА_6, чим заподіяно йому матеріальної шкоди на загальну суму 17 602,90 грн.
Не припиняючи своїх злочинних дій, 08 серпня 2011 року, приблизно о 01:00 год. ОСОБА_1, знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки з ОСОБА_9, умисно завдав йому 12 ударів ножем "Таран" у місця розташування життєво важливих органів - у передню поверхню грудної клітки зліва, по голові та нижніх кінцівках, і таким чином умисно заподіяв смерть потерпілому з особливою жорстокістю.
Районний суд зазначив, що за результатами судового розгляду вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, недоліки слідства неможливо усунути під час судового розгляду з дотриманням процесуальної форми, оскільки суд не наділений повноваженням збирати докази. За таких обставин суд виправдав ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам, зокрема, показанням свідка ОСОБА_8 та висновкам судової медико-криміналістичної експертизи, які підтверджують винуватість ОСОБА_1, упереджено поставився до показань свідка ОСОБА_2, що привело до безпідставного виправдання обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції, усупереч ст. 419 КПК України не перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпної відповіді, чим допустив істотне порушення вимог закону.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_23, який просив залишити судове рішення без зміни.
Прокурор у судовому засіданні не підтримав скаргу та просив залишити судові рішення без зміни.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник у суді касаційної інстанції заперечували проти задоволення скарги та просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 438 КПК України, предметом перевірки суду касаційної інстанції можуть бути доводи, які узгоджуються з його процесуальними повноваженнями, тобто стосуються: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі винного.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
Мотиви суду
Доводи прокурора щодо неповноти судового розгляду, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статті 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Натомість, зазначені доводи, відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України належать до предмета перевірки суду апеляційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд дотримався зазначених вимог закону, перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, які стосувалися неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, й дійшов висновку про те, що усі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого вироку, були всебічно досліджені в суді із дотриманням вимог ст. 22 КПК України.
Суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.