Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 701/359/21
провадження № 61-5541св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, законними представниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради Черкаської області, Маньківський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року у складі судді Костенка А. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законними представниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради Черкаської області, Маньківський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2019 року у справі № 701/377/18-ц, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві приватної власності 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_5, без надання іншого житлового приміщення.
03 березня 2020 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/377/18-ц, який згідно із заявою від 15 березня 2020 року пред`явлено для примусового виконання до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
ОСОБА_2 також зазначив, що є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року у справі № 701/472/17-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2 на праві приватної власності 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення.
13 лютого 2018 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/472/17-ц, який згідно із заявою від 20 лютого 2018 року пред`явлено для примусового виконання до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Черкаській області.
Відповідно до листів Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2020 року повідомлено, що судове рішення у справі № 701/377/18-ц примусово виконано 28 липня 2020 року, а у справі № 701/472/17-ц виконавче провадження було завершено 28 березня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що боржником рішення виконано в повному обсязі.
Однак ОСОБА_5 фактично проживає у спірній квартирі та, крім того, вселив у квартиру свою співмешканку ОСОБА_3 та їх спільну дитину ОСОБА_4 . При цьому всі ці дії ОСОБА_5 вчинено без дозволу та без згоди власників квартири.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, законними представниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, своїми діями порушують їх законні права як власників спірної квартири, а зазначеними судовими рішеннями їх права повною мірою не відновлено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на положення статей 383, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просили суд усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири без надання вказаним особам іншого житлового приміщення і стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судові витрати.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з даної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 не є членами сім`ї позивачів, власників квартири, вселилися до спірної квартири без згоди на це позивачів, чинять перешкоди у користуванні власністю, чим порушують право позивачів на користування власністю, і вказане порушене право власників підлягає захисту, тому вимоги позивачів про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до статті 47 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 391 ЦК України, статті 116 ЖК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, залишено без задоволення, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що відповідачі спільним побутом із позивачами не пов`язані, членами їх сім`ї не є, тому право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власників цього майна шляхом виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення.
Також суд першої інстанції при ухваленні судового рішення врахував те, що відповідачі у спірному житлі проживали тривалий час, але їх перебування в спірній квартирі порушує права позивачів як власників на мирне володіння, користування та розпорядженням своїм майном, а вжиті заходи щодо усунення перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_5 не дали належного результату. Тому, звернувшись до суду із позовом про виселення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, позивачі довели співмірність виселення вказаних осіб відповідній меті, що виключає можливість порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під час розгляду цієї справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) та у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц (провадження № 61-1634св19), а також заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме Закону України "Про охорону дитинства" щодо правомірного виселення дитини з інвалідністю без надання їй іншого житлового приміщення.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статті 8 Конвенції до спірних правовідносин, оскільки відповідачі вже більше 14 років проживають в спірній квартирі, тому можна вважати, що ця квартира належить їм на законних підставах.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано того, що виселення стосується неповнолітньої дитини з особливими потребами.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, відмовлено ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2022 року і витребувано із Маньківського районного суду Черкаської області цивільну справу № 701/359/21.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12 березня 1998 року, виданим Маньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, та витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 листопада 2018 року № 146549174 ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 30-32).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2020 року, виданого Маньківською державною нотаріальною конторою Черкаської області, та витягу про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2012 року № 37021818 ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14, 15).
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року у справі № 701/472/17-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення задоволено частково.
Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2 на праві приватної власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а. с. 33).
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2019 року у справі № 701/377/18-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві приватної власності 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення (т. 1, а. с. 16-18).
Листом Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2020 року № 9854 повідомлено, що 28 липня 2020 року судове рішення у справі № 701/377/18-ц примусово виконано (т. 1, а. с. 38).
Листом Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2020 року № 9855 повідомлено, що у справі № 701/472/17-ц виконавче провадження було завершено 28 березня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що боржником рішення виконано в повному обсязі (т. 1, а. с. 39).
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 31 грудня 2020 року, проведеного за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 з 2006 року постійно проживають без реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 42).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 11 травня 2021 року № 374, виданою Центром надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 47).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 11 травня 2021 року № 375, виданої Центром надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Маньківської селищної ради, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 49).
З відповіді державного реєстратора виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 11 травня 2021 року № 373 вбачається, що дані про громадянина ОСОБА_5 у реєстрі територіальної громади смт Маньківка відсутні (т. 1, а. с. 48).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.