Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 755/17444/20
провадження № 61-15165св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Поліщук Н. В., Андрієнко А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 18 вересня 2015 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 17 000,00 грн. Проте зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав. Станом на 04 жовтня 2020 року розмір його заборгованості за вказаним договором становить 138 694,58 грн, з яких: 69 688,19 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 838,68 грн - заборгованість за відсотками та 44 167,71 грн - нарахована пеня.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" на підставі вимог статей 526,610, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 18 вересня 2015 року в розмірі 138 694,58 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у складі судді Яровенко Н. О. позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2015 року станом на 04 жовтня 2020 року в розмірі 69 688,19 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Водночас розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 69 688,19 грн доведено позивачем та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк".
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
29 червня 2021 року ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року залишено без руху для сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зменшення, звільнення або відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, відповідно до частини третьої статті 185, статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для зменшення або звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору через недоведеність заявником того, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Таким чином, заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, тому на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у частині визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала, та просить ухвалити нове рішення про визнання його апеляційної скарги поданою в день первісного подання до суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положення частини третьої статті 185 та статті 357 ЦПК України.
Заявник вказує, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав 31 липня 2021 року. Таким чином, він мав час для усунення недоліків до 09 серпня 2021 року.
23 липня 2021 року ОСОБА_1 надав до суду клопотання про зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір.
Тому ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, яку було постановлено судом за відсутності у матеріалах справи підтвердження отримання ОСОБА_1 копії ухвали Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, заявник вважає передчасною та такою, що перешкоджає подальшому розгляду справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник АТ КБ "ПриватБанк" просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, вказану ухвалу просив залишити без змін, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, просив задовольнити касаційну скаргу. Вказував, що подання ним клопотання про зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору не може бути визнано зловживанням процесуальними правами та не є формою штучного ускладнення цивільного процесу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У жовтні 2021 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, витребувано із Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/17444/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії, Лідовець Р. А., Воробйова І. А.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.