Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 465/1005/20-ц
провадження № 61-6563св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4, подану представницею ОСОБА_5, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 червня 2022року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Мельничук О. Я., Шеремети Н.О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
Улютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21 січня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, згідно з пунктом 2.1 якого розмір позики становить 180 000,00 дол. США, що еквівалентно 4 401 000,00 грн (за курсом Національного банку України - 24,45 грн за долар США, на момент подання позовної заяви). Відповідно до пункту 2.2 цей договір позики є процентним. Розмір процентів становить 5 % в місяць від суми боргу. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 720 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 17 640 000,00 грн. За умовами цього договору відповідачі були зобов`язані повернути позичені кошти до 21 січня 2020 року, проте у встановлений строк кошти не повернуті.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 640 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2020 року у складі судді Ванівського Ю. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 17 640 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, які визнали позов, не повернули кошти за договором позики та не сплатили проценти за їх користування.
У липні 2021 року ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2022 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 . Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2022 року представниця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що укладений між сторонами спору договір позики на суму 17 640 000 грн, є фіктивним, таким, що укладений з метою уникнення стягнення нa майно відповідачів Забусиків та унеможливлення виконання рішення Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2017 року про стягнення із ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_4 у розмірі 2 398 400,83 грн. Крім того, на розгляді у Шевченківському районному суді м. Львова перебуває справа № 466/1506/22 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, про визнання договору позики, укладеного 21 січня 2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.
Стягнення заборгованості із ОСОБА_2 у цій справі впливає на виконання рішення про стягнення з неї заборгованості на користь ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти 180 000,00 дол. США, що еквівалентно 4 401 000,00 грн (за курсом Національного банку України 24,45 грн за долар США, на момент подання позовної заяви) з умовою повернення до 22 січня 2020 року, що підтверджується договором позики та розпискою від 22 січня 2015 року.
У термін до 22 січня 2020 року грошове зобов`язання не було виконано, як і станом на час подання позову до суду. Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що позики є процентними. Розмір процентів становить 5 % на місяць від суми боргу.
Розмір процентів за весь строк користування чужими коштами становить 540 000 дол. США, що еквівалентно 13 095 000 грн (за курсом Національного банку України - 24,45 грн за долар США, на момент подання позовної заяви) (5 % від суми боргу становить 9 000,00 дол. США, 9 000 * 60 місяців).
Закриваючи у цій справі апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, суд виходив із того, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4, а тому він не має процесуального права на апеляційне оскарження рішення у цій справі.
Нормативно-правове обґрунтування
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.