Постанова
Іменем України
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/15002/18
провадження № 61-5830св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк"), треті особи: Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" (далі - ВГО "Фінансова грамота України"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус капітал плюс" (далі - ТОВ "Статус капітал плюс"), про зобов`язання виконати умови кредитного договору та стягнення пені.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
05 квітня 2005 року між ним та Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ "Родовід Банк", банк), правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", укладений кредитний договір № 28.3/І-005.05.1, згідно з яким банк надав йому кредит на купівлю і ремонт квартири у розмірі 36 000,00 дол. США строком на 10 років.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 квітня 2005 року між ним та банком укладено договір застави грошових коштів у розмірі 4 000,00 дол. США, які знаходилися на його депозитних рахунках.
Згідно з пунктом 1.8 кредитного договору позичальник доручає банку у разі несвоєчасного погашення боргу за цим договором здійснити договірне списання грошових коштів зі своїх поточних або вкладних рахунків у банку у сумі простроченого боргу.
У зв`язку з неналежним виконанням ним умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість, яка повинна бути погашена відповідачем за рахунок депозитних коштів, однак відповідач цього не виконав, а сам він не має змоги розпорядитися вкладом, який знаходиться у заставі.
Отже, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, а тому з огляду на неперерахування коштів з депозиту на погашення боргу за кредитом банк має нести відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 100 000,00 грн за частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у вигляді пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день у розмірі 1 461 000,00 грн.
З урахуванням наведеного позивач просив зобов`язати відповідача виконати умови кредитного договору від 05 квітня 2005 року № 28.3/1-005.05.1 та умови договору застави від 05 квітня 2005 року шляхом здійснення договірного списання грошових коштів з вкладних (депозитних) рахунків банку, стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з 10 червня 2011 року до 12 листопада 2018 року у розмірі 1 461 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виконати умови кредитного договору від 05 квітня 2005 року № 28.3/1-005.05.1 та умови договору застави від 05 квітня 2005 року шляхом здійснення договірного списання грошових коштів з вкладних (депозитних) рахунків позивача у банку, суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договору та договору застави, які є обов`язковими для сторін договорів, передбачено право банку, а не обов`язок, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором здійснити договірне списання грошових коштів з поточних та / або вкладних (депозитних) рахунків відповідача у банку, тому твердження позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором та договором застави шляхом списання коштів з його депозитного рахунку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не відповідає умовам кредитного договору та договору застави.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 пені, суд першої інстанції виходив з того, що доказів наявності грошового зобов`язання банку перед ОСОБА_1 позивачем не надано, тому правових підстав для задоволення позову в цій частині немає. Крім того, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 14 листопада 2018 року, тобто після спливу позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції зазначеної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виконати умови кредитного договору від 05 квітня 2005 року № 28.3/1-005.05.1 та умови договору застави від 05 квітня 2005 року шляхом здійснення договірного списання грошових коштів з вкладних (депозитних) рахунків позивача у банку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умови кредитного договору та договору застави передбачають право банку, а не обов`язок, здійснити списання грошових коштів з поточних або вкладних (депозитних) рахунків позичальника у банку у разі несвоєчасного погашення ним боргу за кредитом, а тому твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами не відповідає умовам договорів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передбачена кредитним і заставним договорами можливість списання банком коштів з депозитних рахунків позивача на погашення його боргу за кредитним договором є правом, а не обов`язком, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Відмовляючи в частині стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день у сумі 1 461 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доказів наявності грошового зобов`язання банку перед позивачем не надано, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, зазначаючи про пропуск позивачем позовної давності, не врахував того, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.
Отже, застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності як підстави відмови у позові порушує принцип законності і обґрунтованості рішення та суперечить статтям 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що у разі набуття підстав для звернення стягнення на права, він доручив банку перераховувати з його депозитних рахунків у банку грошові кошти в сумі достатній для погашення заборгованості перед банком за кредитним договором на погашення цієї заборгованості. Проте, всупереч умовам кредитного договору та договору застави, маючи не лише фактичну можливість, а й відповідний договірний обов`язок, банк не використав для погашення його заборгованості, що виникла перед банком за кредитним договором, належні йому грошові кошти в іноземній валюті, що зберігалися депозитних рахунках у банку у загальній сумі 4 000,00 дол. США.
Отже, банк не виконав своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, не надав послугу в рамках кредитного договору та не списав грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Про порушення його права щодо ненадання ПАТ "Родовід Банк" послуги в рамках кредитного договору щодо списання грошових коштів він дізнався 10 червня 2016 року.
Виписки з його особового рахунку, що надавались банком є суперечливим, оскільки в них відповідач стверджує, що повернув йому валютні депозити ще у 2005 році.
Крім того, про списання з обліку банку договору застави у 2007 році та припинення його дії в односторонньому порядку, йому стало відомо лише у 2016 році.
Судове рішення оскаржується з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У травні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Статус капітал плюс", у якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалося на те, що всі твердження та вимоги ОСОБА_1, що викладені в його касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються наявними в справі доказами, вводять суд в оману та свідчать про його небажання відповідати за своїми зобов`язаннями за кредитним договором від 05 квітня 2005 року
№ 28.3/1-005.05.1.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що 05 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", укладений кредитний договір № 28.3/І-005.05.1, за умовами якого банк надав позивачу кредит на купівлю і ремонт квартири у розмірі 36 000,00 дол. США строком до 05 квітня 2015 року зі сплатою 15 відсотків річних за користування грошовими коштами, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк" укладений договір іпотеки, згідно з яким позивач передав в іпотеку банку належне йому майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк" укладений договір застави, згідно з умовами якого позивач передав у заставу майнові права на отримання банківських вкладів, що належать заставодавцю на праві власності і знаходяться на депозитних рахунках у ВАТ "Родовід банк": рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 дол. США згідно з договором
№ ДРВ.00.Л09-565/02-2005 (строковий банківський вклад "Пролісок") від 14 лютого 2005 року та рахунок № НОМЕР_2 в сумі 1 000,00 дол. США згідно з договором № ДРВ.00.Б18-473/03-2005 (строковий банківський вклад "Скарбниця") від 18 березня 2005 року, укладені між заставодавцем та заставодержателем.
Заставні права оцінені сторонами в сумі 4 000,00 дол. США (пункт 1.6 договору застави).