ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 160/2006/21
адміністративне провадження № К/9901/43872/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/2006/21
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати й виплатити вихідну допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року (головуючий суддя: Н.В. Захарчук-Борисенко)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року (головуючий суддя: І.В. Юрко, С.В. Чабаненко, С.Ю. Чумак).
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 предявив позов до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1083-к від 24 грудня 2020 року;
1.2. зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат;
1.3. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року до дня фактичного розрахунку.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що наказом Дніпропетровської обласної прокуратури №1083к від 24 грудня 2020 року його звільнено з посади на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", однак під час розрахунку відповідач не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні, яка передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України").
2.1. У цьому контексті ОСОБА_1 стверджував, що сума вихідної допомоги визначається не статтею 44 КЗпП України (у розмірі не менше середнього місячного заробітку), а частиною четвертою статті 87 Закону Україну "Про державну службу" (у розмірі двох середньомісячних заробітних плат).
2.2. Зрештою ОСОБА_1 указував на наявність підстав для застосування статті 117 КЗпП України і стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:
3.1. визнано протиправною бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1083к від 24 грудня 2020 року;
3.2. зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати й виплати на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку;
3.3. стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2020 року до дня фактичного розрахунку.
3.4. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв`язку з чим до спірних правовідносин належить застосувати приписи КЗпП України. Оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, суд дійшов висновку, що позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
5. Одночасно з цим, суд визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 стосовно необхідності визначення розміру спірної виплати з урахуванням положень частини четвертої статті 87 Закону Україну "Про державну службу", указавши на те, що позивач не був державним службовцем, тому цей закон у його випадку не застосовується.
6. Зрештою, виходячи з того, що відповідач не виплатив позивачу належну вихідну допомогу при звільнені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги стосовно стягнення середнього заробітку.
ІІІ. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року залишено без задоволення, натомість скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено та скасовано рішення суду першої інстанції, а у задоволенні позову відмовлено.
8. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, керуючись правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, дійшов висновку, що ОСОБА_1 при звільненні з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", не набув права на отримання вихідної допомоги, оскільки вказаним законом не передбачено виплату вихідної допомоги.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
9. У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пащенко В.І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій та просить:
9.1. постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року і рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати;
9.2. ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат у сумі: 42180,60 грн;
9.3. у іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року залишити без змін.
10. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
11. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував частину п`яту статті 51 Закону України "Про прокуратуру", частину четверту статті 40, статтю 44 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 22 червня 2021 року у справі №200/5764/20-а, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/3778/20, щодо виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням з органів прокуратури.
12. Також скаржник указує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, неправильно застосував частину другу статті 85 Закону України "Про прокуратуру", частину четверту статті 87 Закону України "Про державну службу" під час звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
12.1. Скаржник наполягає на тому, що, окрім статті 44 КЗпП України, на позивача поширює дію частина четверта статті 87 Закону України "Про державну службу", якою передбачено інший (більший) розмір вихідної допомоги при звільненні.
12.2. Одночасно з цим, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм матеріального права у подібних правовідносинах.
13. У січні 2022 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
14. В обґрунтування своєї позиції покликається на безпідставність доводів і вимог скаржника. Стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права.
15. Правова позиція відповідача полягає в тому, що позивач не набув права на отримання вихідної допомоги, оскільки він був звільнений на підставі та в порядку, встановленими Законом України "Про прокуратуру", якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні. Відповідач зазначає, що юридичним фактом, який зумовив звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", є неуспішне проходження атестації, тобто підстава є відмінною від тих підстав, у зв`язку з якими стаття 44 КЗпП України передбачає виплату вихідної допомоги.
V. Фактичні обставини справи
16. Позивач ОСОБА_1 з 20 січня 2017 року до 30 грудня 2020 року працював в органах прокуратури України на посаді прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, що підтверджується копією його трудової книжки.
17. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року №1083к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 закону України "Про прокуратуру" з 30 грудня 2020 року.
18. Здійснюючи розрахунок при звільненні, Дніпропетровська обласна прокуратура не виплатила ОСОБА_1 вихідну допомогу.
19. Позивач, вважаючи, що при проведенні остаточного розрахунку при звільненні відповідач в порушення статті 44 КЗпП України не виплатив йому вихідну допомогу, звернувся до суду з метою оскарження такої бездіяльності.
VI. Джерела права
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі також - "Закон № 1697-VII", у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
22. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
24. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - "Закон №113-ІХ", у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, такого змісту: "на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
26. Відповідно до статті 1 КЗпП України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
27. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
28. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
29. Водночас Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
30. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку <…>.
31. Разом з цим, згідно з частиною другою статті 85 Закону України "Про прокуратуру" питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами.