ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 440/16/20
адміністративне провадження № К/9901/33431/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/16/20
за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віларіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Спаскін О. А., Рєзнікова С. С., Любчич Л. В.) від 04 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року Приватне підприємство "Віларіс" (далі - ПП "Віларіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004940501 та № 0004930501.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у нього обов`язку по реєстрації податкових накладних оскільки кошти сплачені контрагентами були їм повернуті.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відмовлено ПП "Віларіс" у задоволенні адміністративного позову.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПП "Віларіс" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області від 13 грудня 2019 року № 0004940501.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області від 13 грудня 2019 року № 0004930501.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 07 грудня 2020 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року залишити в силі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 18 січня 2021 року до Верховного Суду від ПП "Віларіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року - без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Віларіс" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
10. За результатами вказаної перевірки складено акт від 22 листопада 2019 року № 1454/16-31-05-01-10/32946278, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 509 150 грн та підпункту 120-1.2 статті 120-1, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, у результаті чого встановлено не реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в терміни встановлені пунктом 201.1 статті 201 ПК України в сумі 5 509 150 грн.
Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що у позивача після отримання коштів від ТОВ "СЛ Ойл Транс", ТОВ "Торговельний дім "Світанок" та ПП "Мегаполіс-ХХІ" виник обов`язок по складанню податкових накладних, їх реєстрації в ЄРПН та нарахуванню податкового зобов`язання на отриману передплату, що позивачем зроблено не було.
11. На підставі зазначеного акта відповідачем 13 грудня 2019 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0004930501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 509 150 грн та застосовано штраф у розмірі 1 377 287,50 грн та № 0004940501, яким до позивача застосовано штраф в сумі 2 754 575 грн.
12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача після отримання коштів від ТОВ "СЛ Ойл Транс", ТОВ "Торговельний дім "Світанок" та ПП "Мегаполіс-ХХІ" виник обов`язок по складанню податкових накладних, їх реєстрації в ЄРПН та нарахуванню податкового зобов`язання на отриману передплату, що позивачем зроблено не було.
14. На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зауважив, що згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок, на рахунок позивача у період з 2017 по 2019 роки від вказаних вище контрагентів надійшли кошти за "оплату бітуму нафтового дорожнього" в загальній сумі 33 054 900 грн. Вказані кошти були повернуті на рахунки вказаних суб`єктів господарювання, але зі зміною призначення платежу на "оплата за мазут". Суд першої інстанції вважав, що перерахування коштів в загальній сумі 33 054 900 грн на рахунки ТОВ "СЛ Ойл Транс", ТОВ "Торговельний дім "Світанок" та ПП "Мегаполіс-ХХІ" з призначенням платежу "оплата за мазут" не можливо розцінювати як повернення передплати за "бітум нафтовий дорожній".
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що отримання позивачем грошових коштів від перелічених вище суб`єктів господарювання жодним чином не може розглядатися як попередня оплата, оскільки в рахунок отриманих коштів жодні товари/послуги не поставлялися та не будуть поставлені в майбутньому. Отримання грошових коштів та повернення відбулося протягом одного банківського дня, тому ніяким чином не може йти мова визначення податкових зобов`язань та реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, оскільки відсутня база оподаткування в розумінні вимог ПК України.
16. Крім того суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки грошові кошти, що були зараховані на розрахунковий рахунок ПП "Віларіс", того ж дня були повернуті та між сторонами не виникло жодних податкових зобов`язань, відсутня база для нарахування штрафу, оскільки сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи надаються вони чи не надаються покупцю, дорівнюватиме нулю.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
18. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 четвертої статті 328 та пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; недослідження судом зібраних у справі доказів; встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункт 187.1 статті 187, статтю 188, підпункт 120-1.2 статті 120-1, пункти 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України без урахування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 813/4157/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18.
20. Також, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у справі договорам, які підтверджували наявність у позивача договірних відносин з ТОВ "СЛ Ойл Транс", ТОВ "Торговельний дім "Світанок" та ПП "Мегаполіс-ХХІ", у періоді який перевірявся.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).
25. Пунктом 187.1 статі 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
26. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку -л спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
27. Згідно з пунктом 192.1 статті 192 вказаного Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
28. Пунктами 201.1, 201.7 статті 207 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.