ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 821/4571/14
адміністративне провадження № К/9901/7179/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Херсонської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року (головуючий суддя Попов В. Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (головуючий суддя Джабурія О. В., судді: Кравченко К. В., Вербицька Н. В.),
І. Суть спору
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Херсонської області, у якому просив:
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1479к про звільнення з посади заступника прокурора Херсонської області;
- поновити на посаді заступника прокурора Херсонської області;
- стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що посада, у зв`язку з перебуванням на якій у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року його звільнено, належить до переліку, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", однак позивача звільнено з посади лише за формальними ознаками усупереч конституційних гарантій та з порушенням міжнародно-правових актів, а тому спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
Наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора України від 13 серпня 2010 року № 1146к ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника прокурора Херсонської області.
20 березня 2014 року наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора України № 230к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Херсонської області.
На час набрання чинності Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (сукупно більше одного року, а саме 3 роки 11 місяців) ОСОБА_1 обіймав посади, визначені п. 8 ч. 1 ст. 3 цього Закону, у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1479к його звільнено із займаної посади відповідно до п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 10 серпня 2020 року № 18-126вих20, надану прокуратурою Херсонської області на виконання ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Херсонської області розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100: середньоденна заробітна плата - 687,50 грн; розміри посадового окладу для розрахунку відповідних коефіцієнтів підвищення для коригування середньої заробітної плати у розрахунковому періоді становить: на 24 жовтня 2014 року - 2790 грн (коефіцієнт 1), на 01 грудня 2015 року - 3488 грн (коефіцієнт 1,25), на 06 вересня 2017 року - 8170 грн (коефіцієнт 2,93).
Уважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади" з дотриманням необхідної процедури звільнення.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасовано. Прийнято по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 1479к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Херсонської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Херсонської області з 24 жовтня 2014 року. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади". Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Херсонської області допущено до негайного виконання. Справу № 821/4571/14 в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідача не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням ст. 8 Конвенції.
Направляючи справу на новий розгляд у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд виходив з того, що зробивши помилковий висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили питань щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сум заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 01 вересня 2020 року в сумі 1 932 459,38 грн (один мільйон дев`ятсот тридцять дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 38 коп.) з утриманням податків та зборів.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сума середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 01 вересня 2020 року становить 1 932 459,38 грн.
Стягуючи зазначену суму на користь позивача суди попередніх інстанцій виходили з таких розрахунків: в період з 01 грудня 2015 року до 05 вересня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури") відбулося підвищення розміру посадового окладу позивача з 2 790, 00 грн до 3 488,00 грн. Відповідно до вимог п. 10 Порядку коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів розраховується наступним чином: 3 488,00 грн / 2 790,00 грн = 1,25. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505" внесено зміни, в тому числі і до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур", яка вступила в силу 06 вересня 2017 року. Відповідно до внесених змін до схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур (додаток № 2) (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505) місячний посадовий оклад заступника керівника обласної прокуратури становив 8 170,00 грн. Таким чином, відповідно до вимог п. 10 Порядку коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів, з урахуванням змін, що вносилися 30 серпня 2017 року до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", розраховується наступним чином: 8 170,00 грн / 3 488,00 грн = 2,34.
Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що з 16 січня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", посадовий оклад позивача було в чергове підвищено до 34 578,00 грн. Відповідно коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів становить: 4,23 (34 578 грн / 8170 грн).
Отже, суди попередніх інстанцій під час розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшли висновку, що за період з 24 жовтня 2014 року (наступний день за датою звільнення позивача) по 30 листопада 2015 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 189 750,00 грн; за період з 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 378 984,38 грн; за період з 06 вересня 2017 року по 15 січня 2020 року (останній день в цьому періоді, що передував наступному підвищенню посадових окладів) середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 950 771,25 грн; за період з 16 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року (останній день перед поновленням на посаді) середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 412 953,75 грн.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
26 лютого 2021 року Херсонська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Херсонська обласна прокуратура просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши суму стягнення.
На обґрунтування позиції, відповідач посилається на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" у відповідності до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати".
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а не внесено зміни про збільшення посадових окладів до існуючої та діючої постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Відповідач наголошує, що прийняття окремої постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" передбачало розмежування оплати праці саме для тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію та можуть бути переведені на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур або які взяли участь у відкритому конкурсі на вакантні посади в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, про що вказано у пояснювальній записці до цієї постанови.
Водночас, відповідач рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 15 січня 2020 року не оскаржує.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому, не погоджуючись з касаційною скаргою відповідача, просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Офісом Генерального прокурора відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право особи на працю захищається Конституцією України. Виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантією можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до пункту 2 розд. ІІ якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абз. 4 п. 2 Порядку № 100).
Пунктом 8 розд. ІV вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.