ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №640/19492/20
адміністративне провадження № К/990/2412/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/19492/20
за позовом ОСОБА_1 до Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Київської міської прокуратури, за участі третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування наказу й рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (суддя-доповідач Епель О.В., судді: Грибан І.О., Карпушова О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 1, Тринадцята кадрова комісія, Комісія), Київської міської прокуратури (далі - відповідач 2), за участі третьої особи - Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії № 1 від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження ним атестації (далі - рішення Кадрової комісії № 1);
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора міста Києва від 09 вересня 2020 року №1868к про його звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Прокуратури міста Києва (далі - прокурор відділу) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10 вересня 2020 року;
- поновити його на посаді прокурора Київської міської прокуратури у відділі, який здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації;
- стягнути з Київської міської прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі (день ухвалення судового рішення у справі про поновлення на роботі).
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що після успішного проходження перших двох етапів атестації його було допущено до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Проте за результатами співбесіди членами Тринадцятої кадрової комісії було прийнято рішення № 1 про неуспішне проходження ним атестації. Позивач вважає, що рішення кадрової комісії підлягає скасуванню, оскільки у спірному рішенні не наведено мотивів, обставин та підстав, з яких воно прийнято. На його думку, незрозумілими є висновки Кадрової комісії щодо його невідповідності законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора в обласній прокуратурі. Ураховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що оскаржуване рішення Тринадцятої кадрової комісії прийнято у зв`язку з невідповідністю ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності з огляду на недостатнє орієнтування позивача у кримінально-виконавчому законодавстві, зокрема неможливість наведення ним хоча б основного нормативно-правового акту, яким врегульовано роботу слідчого ізолятора.
5. Поряд з цим, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 тривалий час займав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Прокуратури м. Києва, а тому питання Комісії щодо зазначення нормативних актів, які регулюють діяльність слідчих ізоляторів, мало на меті, у першу чергу, перевірку його професійної компетентності, його теоретичні та практичні знання й уміння для ефективного здійснення повноважень прокурора.
6. Разом з тим, оглянувши фрагменти відеозапису співбесіди, на які посилався позивач, суд не встановив порушень атестаційною комісією порядку проведення співбесіди, зокрема, створення членами негативного фону її проходження шляхом поставлення провокаційних запитань, як на тому наполягав позивач. Натомість суд звернув увагу на те, що зазначення позивачем про врегулювання діяльності ізоляторів певною інструкцією, замість Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, та відсутність згадки про інші нормативні акти, що застосовуються у діяльності слідчих ізоляторів, як відповідь на поставлене питання, Комісією не зараховано.
7. Суд також звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішенні Комісії наявний мотив його прийняття, посилання на конкретні обставини і підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_2 вимогам професійної компетентності, що є предметом оцінки атестаційної комісії та становить її дискреційне повноваження. Таким чином, суд дійшов висновків про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення Тринадцятої кадрової комісії №1.
8. Оскільки рішення Комісії стало підставою для прийняття спірного наказу від 09 вересня 2020 року № 1868к про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора відділу, то суд першої інстанції зазначив, що немає підстав для його скасування.
9. Не знайшов суд першої інстанції підстав для задоволення і інших позовних вимог позивача, як похідних.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з наведеною позицією суду першої інстанції та постановою від 14 грудня 2021 року залишив указане рішення без змін.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спеціальним законодавством, чинним на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, передбачено необхідність проходження атестації для переведення особи з новоствореного органу прокуратури та визначено чіткий порядок її проведення. При цьому, Закон № 113-ІХ є спеціальним, прийнятим у часі пізніше стосовно Закону України "Про прокуратуру" і таким, що не суперечить його нормам, зокрема статті 51, а конкретизує їх, визначаючи спеціальні умови подальшого проходження служби в органах прокуратури та регламентуючи право роботодавця здійснити відповідне атестування працівників.
12. Суд апеляційної інстанції зауважив, що незнання особою основних нормативно-правових актів, принаймні їх найменування, з якими він переважно працює на практиці, є безумовним свідченням його невідповідності вимогам професійної компетентності.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність тверджень ОСОБА_1 про те, що він успішно пройшов два попередніх етапи атестації, а отже, на його переконання, підтвердив свою відповідність вимогам щодо здійснення повноважень прокурора, оскільки співбесіда є одним із самостійних етапів атестації прокурора, без належного проходження якого визнання прокурора таким, що успішно пройшов атестацію, є неможливим.
14. Доводи апелянта про те, що в рішенні Комісії відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його недостатнім орієнтуванням в кримінально-виконавчому законодавстві та в нормативно-правових актах і його невідповідністю вимогам професійної компетентності, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки зазначені обставини безпосередньо пов`язані одна з одною. Зокрема, незнання особою основних нормативно-правовий актів, принаймні їх найменування, з якими він переважно працює на практиці, є безумовним свідченням його невідповідності вимогам професійної компетентності.
15. Суд апеляційної інстанції указав, що при вирішені цієї справи судом першої інстанції та в ході апеляційного провадження спірне рішення Комісії було перевірено й відповідно до завдань адміністративного судочинства, згідно з приписами статті 2 КАС України.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
16. Від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, де скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.
17. Скаржником рішення суду апеляційної інстанції оскаржується відповідно до вимог пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у справах № 400/3700/20 (постанова від 09 грудня 2021 року), № 640/419/20 (постанова від 27 квітня 2021 року); № 120/3458/20а (постанова від 13 травня 2021 року) та № 160/9796/20 (постанова від 09 грудня 2021 року).
19. Указані висновки полягають у такому: 1) рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації повинні бути достатньою мірою обґрунтованими, тобто у них мають бути зазначені мотиви, на яких вони базуються; 2) такі рішення повинні відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості; 3) сумніви або незгода окремих членів комісії щодо недоліків рівня знань у прокурорів покладає на кадрову комісію обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури; 4) за приписами Порядку № 221 оцінка професійної компетентності прокурора повинна здійснюватися не лише на підставі виконаного практичного завдання, але й обов`язково з урахуванням результатів попередніх етапів (І та ІІ етап) атестації; 5) при прийнятті рішення про успішне/неуспішне проходження прокурором атестації кадрові комісії повинні брати до уваги послужний список прокурора та досвід його роботи, ставлення до виконання службових обов`язків.
20. Скаржник вважає, що: 1) Комісією не було прийнято до уваги та фактично проігноровано результати успішного складання ним попередніх двох іспитів, а також виконаного практичного завдання, на яких має базуватися, відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221, висновок щодо його професійної компетентності; 2) Комісією застосований термін "недостатньо орієнтується", який є оціночним і неконкретним; 3) Комісією в рішенні названо "основний нормативно-правовий акт, який регламентує роботу слідчого ізолятора", який начебто не зміг назвати позивач, а чинне законодавство не містить такого поняття; 4) Комісією не наведено конкретних та достатніх доказів того, що позивач не відповідає вимогам професійної компетентності, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву окремих осіб - членів Комісії у його професійній компетентності, без належного обґрунтування такого висновку; 5) у рішенні Комісії відсутній необхідний і обов`язковий причинно-наслідковий зв`язок між недостатнім орієнтуванням позивача в кримінально-виконавчому законодавстві та нормативно-правових актах, які регламентують питання функціонування слідчого ізолятора та висновком про його невідповідність вимогам професійної компетентності; 6) сумніви окремих членів Комісії не доводять, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним.
21. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, позивач убачає у недосліджені та ненадані судами оцінки його характеристикам, в тому числі характеристиці ділових і особистих якостей та неврахуванні витягу з інтерв`ю Генерального прокурора ОСОБА_3. опублікованого 07 квітня 2020 року.
22. Ухвалою від 07 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, визначених пунктами 1,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що співбесіда є третім, останнім та самостійним етапом атестації, метою проведення якої є виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якого приймається рішення про успішне або неуспішне проходження прокурорами атестації. ОСОБА_1, на думку членів кадрової комісії, з якою, після дослідження відеозапису співбесіди погодилися і суди обох інстанції, продемонстрував низький рівень професійної компетентності, зокрема в тій сфері, яка відноситься безпосередньо до його посадових обов`язків і є предметом атестації.
24. Ухвалою від 28 вересня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
25. З червня 2012 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України, у тому числі на посадах прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області, прокурора Прокуратури Дарницького району міста Києва, прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 та прокурора відділу Прокуратури міста Києва.
26. У зв`язку із набранням чинності Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX), позивачем було подано заяву встановлено зразка на проходження атестації (у якій зазначено про намір пройти у зв`язку з цим атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації).
27. ОСОБА_1 допущено до складання іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (І етап) та у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (ІІ етап), які позивач успішно склав.
28. 21 липня 2020 року за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності Тринадцятою кадровою комісією прийнято рішення № 1 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
29. На обґрунтування рішення Комісії зазначено, що під час співбесіди члени комісії з`ясували, що прокурор ОСОБА_1., працюючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Прокуратури міста Києва з березня 2016 року, недостатньо орієнтується в кримінально-виконавчому законодавстві та нормативно-правових актах, які регламентують питання функціонування слідчого ізолятора, нагляд за додержанням законів у якому здійснюється безпосередньо прокурором ОСОБА_1. На запитання Комісії не зміг навіть назвати основний нормативно-правовий акт, який регламентує роботу слідчого ізолятора.
30. Наказом прокурора міста Києва № 1868к від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10 вересня 2020 року.
Підставі - рішення Тринадцятої кадрової комісії № 1 від 21 липня 2020 року.
31. Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
V. Нормативне регулювання
32. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
34. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон № 113-IX, яким до Закону № 1697-VII були внесені зміни, якими, зокрема, зменшено загальну чисельність прокурорів органів прокуратури, запроваджено процедуру атестації прокурорів, а також у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
35. Пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
36. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9).
37. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
38. Згідно з пунктами 11-13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
39. За змістом пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
40. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
41. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок № 221, пунктами 6, 8 розділу I якого визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
42. Розділ IV Порядку № 221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
43. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV).
44. На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії (пункт 7 розділу IV).
45. Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8 розділу IV).
46. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень (пункт 9 розділу IV).
47. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу IV).
48. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії (пункт 11 розділу IV).
49. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 розділу IV).
50. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу IV).
51. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV).
52. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу IV).
53. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 16 розділу IV).
54. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 221 кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
55. Рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством (пункт 5 розділу V).