Постанова суду № 120/1640/19-а від 29.09.2022 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 120/1640/19-а

адміністративне провадження № К/9901/34017/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1640/19-а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агрохімсервіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Граб Л. С., Іваненко Т. В., Сторчак В. Ю.) від 27 травня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" (далі - ПП "Поділля-Агрохімсервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 01 лютого 2019 року за № 0000671401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 300 264 грн;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000661401, яким збільшено грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 3 201 834 грн;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000781413, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків за період листопад 2017 року червень 2018 року застосовано штраф на загальну суму 19 726,79 грн;

- від 01 лютого 2019 року за № 0000681401, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 19 726 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з висновками Актів перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень ПК України є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Зауважує, що в Актах перевірки, які стали підставою для прийняття необґрунтованих та незаконних податкових повідомлень-рішень, не надано належного та обґрунтованого спростування достовірності відомостей, що містяться у наданих платником податку документах. Разом з тим, посилання на неможливість фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій не є такими, що свідчать про порушення останнім вимог податкового законодавства.

Також позивач наголошує, що за сприяння агентів платником податків було укладено господарські договори та здійснено продаж товарів на відповідні суми іншим суб`єктам господарювання, а розмір винагороди агентів визначався пропорційно виходячи із оплачених сум, сплачених в якості розрахунку за поставлені товари та відповідно до умов агентських договорів. Саме в розмірі такого розрахунку винагороди і вбачається зв`язок отриманих агентських послуг з господарською діяльністю.

При цьому, на переконання позивача, взаємовідносини Підприємства із фізичними особами-підприємцями за агентськими договорами не вважаються трудовими.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано, прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року № 0000671401, № 0000781413, № 0000681401.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року за № 0000661401 на загальну суму 3 201 834 грн.

В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 11 грудня 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником податків та перебуває на обліку в податковому органі.

10. На підставі наказу від 17 жовтня 2018 року № 6510, направлень від 30 жовтня 2018 року № 2691, 2688, 2689, 2690, виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до статті 20, пункту 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в період з 30 жовтня 2018 року по 19 листопада 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області, проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Поділля-Агрохімсервіс" з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

11. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 5858/1413/36327834 від 26 листопада 2018 року, відповідно до висновків якого виявлено порушення ПП "Поділля-Агрохімсервіс" наступних норм ПК України:

- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14; статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, 135.1 статті 135, підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України, встановлено заниження всього в сумі 2 200 796 грн;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 200 176 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. За порушення термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування) відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту б) пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: подання податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2018 з недостовірними відомостями;

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 "е" статті 176, пункту 176.2 "а" статті 176 ПК України - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року у загальній сумі 13 729,89 грн;

- пункту 167.1 статті 167 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року у загальній сумі 5 400 грн;

- підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пункту 54.2 статті 54, пункту 167.1 статті 167 ПК України - платником податків занижено військовий збір у загальній сумі 450 грн;

- підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 пунктів 176.1 "а", 176.2 статті 176 ПК України, платником податків несвоєчасно перераховано військового збору у загальній сумі 1 157,78 грн.

12. Не погодившись із результатами перевірки позивач подав заперечення за вих. № 515 від 10 грудня 2018 року на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 26 листопада 2018 року за № 5858/1413/36327834 в порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

13. Листом Головного управління ДФС у Вінницькій області від 20 грудня 2018 року за № 15349/10/02-32-14-01 ПП "Поділля-Агрохімсервіс" повідомлено, що згідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України буде призначена позапланова документальна перевірка останнього з питань, що стали предметом оскарження.

14. 21 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято наказ № 7763 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Поділля- Агрохімсервіс".

15. За результатами документальної позапланової перевірки складено Акт від 10 січня 2019 року за № 44/1413/36327834 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Поділля-Агрохімсервіс", з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ПП "Поділля-Агрохімсервіс":

- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України встановлено заниження платником податку на прибуток всього в сумі 2 134 556 грн;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 200 176 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України порушення граничні термінів реєстрації податкових накладних.

16. Не погоджуючись із результатами перевірки підприємство подало заперечення за вих. № 31 від 18 січня 2019 року на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 10 січня 2019 року за № 44/1413/36327834.

17. За результатами розгляду заперечень, Головне управління ДФС у Вінницькій області направило платнику податків лист від 29 січня 2019 року за № 1002/10/02-32-14-13, відповідно до якого висновки наведені у акті №44/1413/36327534 від 10 січня 2019 року залишає без змін, а заперечення від 18 січня 2019 року №31, подане ПП "Поділля-Агрохімсервіс", без задоволення.

18. За результатами проведених перевірок та на підставі Актів від 26 листопада 2018 року за № 5858/1413/36327834 та від 10 січня 2019 року за № 44/1413/36327534 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01 лютого 2019 року за № 0000781413, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків за період листопад 2017 - червень 2018 року застосовано штраф на загальну суму 19 726,79 грн;

19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивач надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального здійснення господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року за № 0000671401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями, на загальну суму 300 264 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

21. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідних правовідносинах порушень позивачем вимог підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 ПК України. У зв`язку з чим, висновки акту перевірки про порушення позивачем пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України не відображення в податковому обліку нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з списання товарів та ТМЦ, як природні втрати та відходи, з огляду на встановлені обставини є хибними. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000681401 від 01 лютого 2019 року.

22. Щодо податкового повідомлення-рішення № 000781413 від 01 лютого 2019 суд першої інстанції зауважив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можна було б установити, що позивачем несвоєчасно подано податкові накладні в електронному вигляді до податкового органу. На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність вказаного податкового повідомлення рішення та його скасування.

23. Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відносини за агентськими договорами не містять будь-якого реального змісту, а фактично є трудовими, оскільки ФОПи з яким позивачем укладено вказані договори, фактично здійснювали свою трудову функцію, як працівники ПП "Поділля-Агрохімсервіс", а не як ФОПи, оскільки предметом угод, які укладено між підприємством та фізичними особами-підприємцями, які одночасно є штатними працівниками, є надання певних послуг за винагороду, які є тотожними трудовим функціям цих працівників. Таким чином, сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця.

24. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП "Поділля-Агрохімсервіс" не доведено факт отримання послуг за агентськими договорами, а отже витрати нібито понесені на їх оплату не відносяться до господарської діяльності підприємства; наявність формально складених первинних документів без реально здійснених господарських операцій не є підставою для відображення витрат в податковому обліку ПП "Поділля-Агрохімсервіс".

25. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що зміст агентських договорів укладених між позивачем та фізичними особами-підприємцями свідчить, що останні не містять ознак трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

26. За висновками апеляційного суду виконання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як фізичними особами-підприємцями своїх обов`язків за укладеними договорами про надання послуг не було можливе у рамках здійснення ними своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права не передбачені відповідними посадовими інструкціями таких працівників. Надання ж послуг за договорами підтверджуються відповідними актами приймання-передачі, що не заперечувалося відповідачем.

27. Натомість, роблячи висновок, що відносини за договорами надання агентських послуг фактично є трудовими, а надані Підприємством акти виконаних робіт не можуть вважатися документами, які підтверджують наявність цивільно-правових відносин, відповідач не навів відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови договорів, а також норми законодавства, за яких такі документи, надані позивачем, не є прийнятними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

29. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неврахував висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, що в кожній господарській операції має бути розумна економічна причина (ділова мета). Здійснення операцій без ділової мети, є підставою для висновку про штучне завищення валових витрат та зменшення об`єкту оподаткування.

31. Окремо скаржник звертає увагу на те, що з наданих платником документів не можливо проаналізувати які ж саме посередницькі послуги надавалися вищезазначеними фізичними особами-підприємцями, що виступали агентами, та який зв`язок між такими послугами та діяльністю ПП "Поділля-Агрохімсервіс". Крім того, покупці, зазначені у наданих ПП "Поділля-Агрохімсервіс" звітах про посередницькі послуги агентів, як такі, що залучалися за допомогою агентів при укладенні угод, вже перебували та являлися постійними покупцями ПП "Поділля-Агрохімсервіс".

32. Також скаржник зауважує, що фізичні особи, що виступали агентами, є працівниками ПП "Поділля-Агрохімсервіс", а тому з урахуванням того, що договори за сприяння агента укладено в робочі дні тижня, дана господарська операція є економічно необґрунтованою та фіктивною.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

34. В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

36. За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

................

Перейти до повного тексту