ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №825/1688/17
адміністративне провадження № К/9901/52185/18, №К/9901/52611/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1688/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні ді, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства оборони України та ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.02.2018 (суддя Литвиненко І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Беспалов О.О., Губська Л.В.),
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 2), в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 06.10.2017 (п.15 протоколу № 104) про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 як інваліду війни ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, згідно п. п. 6 пункту 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції закону з 07.05.2017, Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 та перерахувати на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи для подальшої виплати ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, згідно п. п. 6 пункту 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції закону з 07.05.2017 року, Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано пункт 15 протоколу № 104 від 06.10.2017 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення відповідно до пп. 2 п. 2 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
В іншій частині позову відмовлено.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з 05.02.1985 по 20.10.1986 брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2013 року № 895.
Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, контузію.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ № 0111084 позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - ЗЧМТ, контузія головного мозку пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, пов`язано з виконанням позивачем обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дій (протокол від 06.10.2017 № 104).
У зв`язку з цим, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності,.
17.04.2013 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки МСЕК АВ № 0111084, а з 05.04.2016 вказана інвалідність встановлена безтерміново (довідка МСЕК серія АВА № 029531).
12.11.2015 позивач звернувся до Військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності.
Листом від 14.12.2015 №6297 Чернігівський обласний військовий комісаріат, з посиланням на лист Департаменту фінансів від 09.12.2015 № 248/3/6/3844, повідомив позивача про відсутність законних підстав для задоволення його заяви, оскільки виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2017.
Позивач оскаржив бездіяльність відповідача в судовому порядку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2017 скасував вказану постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги.
Зобов`язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду Міністерством оборони України було розглянуто заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та згідно протоколу № 104 від 06.10.2017 прийнято рішення про відмову останньому в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Мотивуючи підстави для визнання відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідач зазначив, що остання призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивачу інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.
Не погоджуючись із вказаною відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити позивачу одноразову грошову допомогу суд прийшов до висновку, що така є передчасною, оскільки грошові кошти у вигляді одноразової грошової допомоги на рахунок комісаріату ще не надходили і останній не відмовляв позивачеві в їх виплаті.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати у зазначеній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, ІІІ група інвалідності йому встановлена 17.04.2013, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерства оборони України позивач просить залишити таку без задоволення, як необґрунтовану.
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився й позивач та подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.02.2018 змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 250 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно до п.п. "б " пункту 1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 -XII та перерахувати суму грошової допомоги на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою її подальшої виплати".
В решті рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.02.2018 залишити без змін.
Міністерством оборони України подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких воно просить у задоволенні такої скарги відмовити.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача - 12 листопада 2015 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 17.04.2013) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.