ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 200/115/21-а
адміністративне провадження № К/9901/32571/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/115/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пенсійних виплат, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду 07.05.2021 (суддя Дмитрієв В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду 26.07.2021 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.),
В С Т А Н О В И В:
В січні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач, Управління) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідної пільги для ОСОБА_1, яка працювала в умовах Крайньої Півночі, за період з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року;
- зобов`язати Управління провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року із розрахунку 1 рік роботи за 1,5 роки;
- стягнути з відповідача на її користь недонараховану та невиплачену пенсію, починаючи з грудня 2014 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала на наявність у неї права на перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року із розрахунку 1 рік роботи за 1,5 роки, проте, Управління протиправно відмовило їй у здійсненні такого перерахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021, позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині позовних вимог про стягнення недонарахованої та невиплаченої пенсії, починаючи з грудня 2014 року залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши, при цьому, поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. З посиланням на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, суди попередніх інстанцій вказали на те, що строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, застосовується до спірних правовідносин, а отримання позивачкою листа відповідача від 04.12.2020 у відповідь на її заяву про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, та свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за грудень 2014 року.
Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх незаконними, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 46 Закону № 1058-IV, 87 Закону №1788-ХІІ та не враховано практику Верховного Суду щодо відсутності строкових обмежень стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.