ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №817/803/16
адміністративне провадження № К/9901/19470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 (суддя Шарапа В. М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя Євпак В. В., судді: Капустинський М. М., Мацький Є. М.) у справі за позовом Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради (далі - КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР, підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) податкових повідомлень-рішень від 21.03.2016 №0000672201, №0000682201, якими підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 711ʼ 003,00 грн (в тому числі: 568ʼ 802,00 грн - за основним платежем, 142ʼ 201,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 3ʼ 095ʼ690,00 грн та за 2014 рік на 2ʼ 211ʼ 584,00 грн.
На обґрунтування позову позивач зазначав, що висновок ГУ ДФС в акті планової виїзної документальної перевірки від 04.03.2016 №44/17-00-22/03362844 про порушенням ним вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за цим податком, безпідставний, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення - протиправні. Підприємство, як суб`єкт господарської діяльності, яке займається регулярними перевезеннями пасажирів, в тому числі пільгової категорії, міським електричним транспортом, правомірно віднесло до складу собівартості витрати, понесені для надання послуг з перевезення пасажирів, у періоді їх виникнення незалежно від отримання компенсаційних виплат з міського бюджету за перевезення пільгової категорії громадян. До того ж, сума доходу (5ʼ 371ʼ 595,00 грн) та формування резерву сумнівних боргів на цю ж суму з огляду на те, що підприємство не отримало з бюджету компенсацію витрат, понесених для надання послуг із перевезення пільгової категорії громадян, яку (суму 5ʼ 371ʼ 595,00 грн) податкова інспекція виключили з витрат собівартості реалізованих послуг, була відображена лише в бухгалтерському обліку, в податковому обліку ця сума підприємством не відображалася.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, в задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу, що витрати, що формують собівартість послуг, відображаються одночасно з доходом, отриманим від реалізації цих послуг. Підтримуючи позицію відповідача, що підприємство не мало права на віднесення витрат до собівартості послуг, суд виходив з того, що підприємство зменшило доходи за 2013 рік на суму бюджетної заборгованості компенсаційних виплат за надані послуги із перевезення пасажирів на пільгових умовах у міському електротранспорті (5ʼ 371ʼ 595,00 грн) та на цю суму сформувало резерв сумнівних боргів. Водночас, у порушення принципу відповідності доходів і витрат підприємство не провело коригування витрат операційної діяльності, до складу яких увійшла ця сума.
Підприємство оскаржило зазначені судові рішення до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі позивач просив скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 138 Податкового кодексу України (ПК України), статей 69, 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), оскільки: суди не досліджували порядок формування витрат підприємства з надання послуг та складники їх виробничої собівартості (нерозподільні, постійні розподілені загальновиробничі витрати, інші витрати), період їх відображення, безпідставно визнаючи суму витрат (5ʼ 371ʼ 595,00 грн), що дорівнює сумі цільового бюджетного фінансування на покриття збитків підприємства, що не надійшли у звітному періоді, витратами операційної діяльності (собівартість реалізованих послуг) за 2013 рік. Позивач також наголошує, що перевезення окремих категорій громадян підприємство здійснювало за пільговим тарифом (0,00 грн) відповідно до чинного законодавства України, яке передбачало такі пільги для конкретних категорій громадян. Отже, підприємство здійснювало діяльність з перевезення пасажирів, в тому числі пільгової категорії, за звичайними цінами і відображало витрати одночасно з фактичним доходом, отриманим від реалізації цих послуг. Своєю чергою збитки, отримані внаслідок пільгового перевезення окремих категорій громадян за власний рахунок підприємства, відшкодовуються підприємству за рахунок місцевого бюджетів і не впливають на його право формувати витрати операційної діяльності.
Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС провело планову виїзну документальну перевірку КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, за наслідками якої склало акт від 04.03.2016 №44/17-00-22/03362844 (т.І, а.с. 10-23; далі - акт перевірки).
Згідно з висновком акта перевірки (з урахуванням уточнень, зроблених у відповіді на заперечення на акт перевірки) підприємство порушило, зокрема норму пункту 138.4 статті 138 ПК України, завищивши від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013-2014 роки на 3ʼ 095ʼ 690,00 грн та 2ʼ 211ʼ 584,00 грн відповідно і, як наслідок, - занизило податок на прибуток за цей же період всього на суму 568ʼ 802,00 грн (т.І, а.с. 121-125).
Підставою для таких висновків стало те, що у грудні 2013 року, зменшивши у бухгалтерському обліку доходи від виконання робіт з надання транспортних послуг на 5ʼ 371ʼ 595,00 грн, що були сформовані на підставі щомісячних актів виконаних робіт, підприємство не провело коригування собівартості наданих послуг на цю ж суму (т.І, а.с. 124).
Тобто, на думку податкового органу, позивач не мав права на формування собівартості послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, реалізованих протягом звітного періоду, без формування доходу від їх реалізації.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі (т. І, а.с. 7-9).
Судами також встановлено, що відповідно до умов договорів із Управлінням транспорту і зв`язку виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник) від 15.02.2013 про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом та на перевезення пільгових категорій громадян (т.І, а.с. 24-37, 98-100) КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР, основним видом діяльності якого є перевезення пасажирів міським та приміським наземним транспортом, у 2013 році здійснило перевезення пасажирів у міському електричному транспорті, в тому числі пільгової категорії населення громадян.
Між сторонами було підписано акти виконаних робіт з надання транспортних послуг на маршрутах міста (від 18.03.2013 №1, від 10.04.2013 №2, від 14.05.2013 №3, від 14.06.2013 №4, від 18.07.2013 №5, від 19.08.2013 №6, від 17.09.2013 №7, від 16.10.2013 №8, від 18.11.2013 №9, від 17.12.2013 №10, від 16.01.2014 №11) на загальну суму 5ʼ 371ʼ 595,00 грн (т. І, а.с. 38-48), але передбачені умовами договорів кошти на покриття витрат на перевезення із бюджету не надійшли, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків заборгованість Управління транспорту і зв`язку виконавчого комітету Рівненської міської ради перед КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР, згідно з яким станом на 31.12.2013 заборгованість за виконану роботу з надання транспортних послуг з перевезень пасажирів та їх багажу міським електричним транспортом (тролейбусами) складає 5ʼ 371ʼ 595,00 грн. (т.І, а.с. 49).
З боку Управління транспорту і зв`язку виконавчого комітету Рівненської міської ради зазначений акт підписано із зауваженнями, а саме, що у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень станом на 31.12.2013 заборгованість у сумі 5ʼ 371ʼ 595,00 грн за даними бухгалтерського обліку управління не обліковується. Для достовірності формування фінансової звітності КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР запропоновано зняти таку суму заборгованості з доходів та провести необхідні бухгалтерські записи.
Згідно з даними карток бухгалтерських рахунків 3773, 7031, 9441, 38 позивачем було зменшено доходи 2013 року на суму заборгованості (5ʼ 371ʼ 595,00 грн) та зазначену суму віднесено до резерву сумнівних боргів (т. І, а.с. 50-52).
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян на момент виникнення спірних правовідносин були встановлені, зокрема Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України ʼʼПро основи соціальної захищеності інвалідів в Україніʼʼ, ʼПро державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідамʼʼ, ʼʼПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуʼʼ, ʼПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейʼʼ, ʼʼПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиʼʼ, ʼʼПро охорону дитинстваʼʼ, ʼʼПро статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захистʼʼ.