ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 0440/5579/18
адміністративне провадження № К/9901/5192/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Хеджер Груп`` на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 (суддя Жукова Є. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 (головуючий суддя Бишевська Н. А., судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Хеджер Груп`` до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Хеджер Груп`` (далі - ТОВ``Хеджер Груп``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2018 №0008511204 та від 06.04.2018 №0075121204 про застосування штрафу у сумі 68ʼ 185,65 грн та 864ʼ 829,98 грн відповідно за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що порушення строків реєстрації податкових накладних було допущено не з його вини. Товариство не мало можливості вчасно зареєструвати складені ним як продавцем товару на користь покупця (ДП``САНТРЕЙД``) податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), оскільки так званий реєстраційний ліміт у системі електронного адміністрування податку товариства не дозволяв провести таку реєстрацію. Своєю чергою на показник реєстраційного ліміту товариства вплинули протиправні дії органів ДФС щодо зупинення реєстрації податкових накладних, виписаних постачальником товару (ТОВ``ТД КОНКОРД ЮГ``) на користь товариства. Як на підставу позову позивач, крім того, указував на порушення контролюючим органом вимог пунктів 86.2, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (ПК України) внаслідок несвоєчасного вручення товариству актів перевірок, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, зазначені акти представник позивача отримав лише 12.07.2018.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 31.08.2018, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019, в позові відмовив.
Суди встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі актів про результати камеральної перевірки ТОВ``Хеджер Груп`` з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, складених за серпень 2017 року (акт перевірки від 29.11.2017 №28727/04-36-12-04/39885882, а.с. 20 т.І) та камеральної перевірки ТОВ``Хеджер Груп`` з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, складених за серпень, листопад, грудень 2017 року (акт перевірки від 05.02.2018 №5177/04-36-12-04/39885882, а.с.22 т.І). Актами перевірок встановлено порушення товариством граничного строку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, для реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 227ʼ 285,50 грн та 2ʼ 570ʼ 313,98 грн відповідно, оскільки у період, охоплений перевірками, товариство зареєструвало податкові накладні на вказані суми із затримкою до 15 календарних днів та від 16 до 365 календарних днів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми пунктів 201.1, 201.10 ПК України передбачають обов`язок платника податку (продавця товарів/послуг) зареєструвати податкову накладну у ЄРПН не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою її складання. Оскільки складені товариством на постачання товарів податкові накладні, дотримання строку реєстрації яких стосується спір, були зареєстровані несвоєчасно і товариством не вживалися будь-які дії для їх своєчасної реєстрації, в тому числі для забезпечення підтримання реєстраційного ліміту, суди визнали правомірним накладення на позивача штрафу на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України згідно з податковими повідомленнями - рішеннями. При цьому суди визнали безпідставними твердження позивача про те, що у нього не було можливості вчасно зареєструвати свої податкові накладні внаслідок зупинення реєстрації податкових накладних його постачальника (ТОВ``ТД КОНКОРД ЮГ``), що вплинуло на показник реєстраційного ліміту товариства. Суди мотивували це тим, що обставини порушення порядку реєстрації податкових накладних контрагентами платника податку не підпадають під передбачені податковим законодавством підстави звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалені у цій справі судові рішення.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що суди залишили поза увагою наявність у товариства об`єктивних обставин, що зумовили вчинення ним правопорушення та відсутність вини останнього. Не заперечуючи обов`язок платника податку поповнити електронний рахунок на суму, яка разом з існуючим реєстраційним лімітом надасть змогу зареєструвати податкові накладні, позивач звертає увагу, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних була пов`язана з відсутністю у нього вільних від обороту коштів для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку. Також позивач наголошує, що нестача ліміту для своєчасної реєстрації податкових накладних виникла саме з вини контролюючого органу, оскільки товар, який товариство реалізовувало, був придбаний у контрагента, податкові накладні якого, складені за результатами такого продажу, були протиправно заблоковані контролюючим органом. Ці обставини позбавили товариство права на податковий кредит у період придбання товару та вплинули на розмір його реєстраційного ліміту. Також, на переконання позивача, аналіз норм пунктів 120-1.1, 120-1.2, 120-1.3 статті 120-1 ПК України дає підстави стверджувати, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних застосовуються у разі, якщо таке порушення встановлено під час проведення перевірки та за умови не усунення такого порушення після отримання платником податку податкового повідомлення-рішення. Ураховуючи, що на час проведення перевірки товариства податкові накладні вже були зареєстровані, позивач вважає, що штрафні санкції до нього були застосовані неправомірно.
Верховний Суд ухвалою від 04.03.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти вимог касаційної скарги, відповідач у відзиві, спираючись на норми пункту 201.10 статті 201, пунктів 200-1.4, 200-1.5 статті 200 ПК, наголошує про обов`язок платника податку зареєструвати податкові накладні та поповнити реєстраційний ліміт у разі його недостатності. Відповідач вважає, що недостатність реєстраційного ліміту на електронному рахунку платника не змінює факт порушення строку реєстрації податкових накладних.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Спірним у цій справі є питання можливості вважати підставою для звільнення від відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, недостатність реєстраційного ліміту для реєстрації ``вихідних`` податкових накладних, складених платником податку, внаслідок несвоєчасної реєстрації ``вхідних`` податкових накладних, складених постачальником платника податку.
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.
Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожного в державі (стаття 67 Конституції України).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є ПК України.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункти 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, на дату виникнення податкових зобов`язань (дату настання першої з подій, що визначені в пункті 187.1 ПК України) платником податку має бути обов`язково складена податкова накладна.
Своєю чергою реєстрація податкових накладних і розрахунків коригування до них можлива за умови - якщо сума ПДВ у них не перевищує суми ПДВ, яку обчислено за формулою, що передбачена у пункті 200-1.3 ПК України (так званий реєстраційний ліміт).