ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 480/492/19
адміністративне провадження № К/9901/32365/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 (головуючий суддя Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (колегія суддів у складі: Сіренко О.І., Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Сумської міської ради (далі- відповідач, Рада), в якій просила скасувати рішення "Про затвердження Положення про самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків міста Суми для вирішення питань, що виникають в процесі надання та споживання житлових послуг" від 26.09.2018 №3915-МР.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та співвласником багатоквартирного будинку за вказаною адресою. Вказувала, що в оскарженому рішенні визначено, що мешканці багатоквартирного будинку, а не співвласники, обирають так званого "представника мешканців", здійснюють управління майном співвласників будинку без їх доручення, що є порушенням вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, позов задоволено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу, серед іншого, обґрунтовано тим, що права позивача спірним рішенням не порушуються. Крім того, скаржником зауважено, що спірне рішення прийнято з метою забезпечення реалізації та захисту прав мешканців багатоквартирних будинків, як споживачів житлово - комунальних послуг.
У запереченні на касаційну скаргу позивачка просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Сумської міської ради VII скликання від 26.09.2018 № 3915-МР затверджено "Положення про самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків міста Суми для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг" (далі Положення), яке було оприлюднене на сайті Сумської міської ради 04.10.2018.
Позивач ОСОБА_1, як співвласник квартири за адресою: АДРЕСА_1 та співвласник багатоквартирного будинку за вищезазначеною адресою, звернулася до суду за захистом своїх прав, посилаючись на те, що відповідач своїм рішенням від 26.09.2018 № 3915-МР грубо порушує її права як співвласника будинку на управління належною їй власністю.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що оскаржуване рішення Сумської міської ради № 3915-МР суперечить нормам чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавства України та порушує права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку м. Суми, оскільки позбавляє її наданих Законом України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" та Цивільним кодексом України прав брати участь в управлінні будинком у випадку відсутності реєстрації місця проживання у будинку, при цьому надаючи мешканцям будинку права не передбачені законом.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
В свою чергу систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР).
У відповідності до ст. 14 указаного Закону, сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вірно вказала на те, що порядок організації, діяльність та правовий статус органу самоорганізації населення за місцем проживання, зокрема у багатоквартирному будинку, визначаються виключно законом, а не органом місцевого самоврядування.
Також законом врегульовується правовий статус і діяльність органу самоорганізації населення за місцем проживання з будь-якого питання, у тому числі і для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Наведеному кореспондують норми, закріплені у Главі І Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка визначає повноваження сільських, селищних, міських рад.
При цьому, вказані правові норми не містять інформації про наявність у органу місцевого самоврядування повноважень щодо визначення правового статусу, порядку організації та діяльності мешканців багатоквартирних будинків для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що у Сумської міської ради не було ні підстав, ні необхідності врегульовувати правовідносини щодо самоорганізації мешканців багатоквартирних будинків для вирішення питань, що виникають у процесі надання та споживання житлових послуг.
Так, Закон України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Статтею 4 указаного Закону передбачено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право:1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень (ст. 9 Закону № 417-VIII).
Положеннями ст. 10 цього ж Закону визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).