ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 0940/30/19
провадження № К/990/21167/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Шумея М. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Сеника Р. П.
І. Суть спору
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5, Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо відпрацювання проекту наказу про позбавлення ОСОБА_1 військового звання "підполковник";
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства оборони України від 07 липня 2016 року № 142 КП.
2. В мотивування позову позивач зазначив, що 07 липня 2016 року Міністерством оборони України видано наказ № 142 КП, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі статей 4, 12, 45, 68, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) за неналежне виконання службових обов`язків, визначених статтями 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), позбавили військового звання.
Стверджує, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ, допустив ряд порушень наказу Міністерства оборони України від 28 березня 2013 року № 201, зокрема в частині пунктів 3.9, 4.1, 4.2, 4.3, що, на думку позивача, призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1 військового звання.
На переконання позивача, Міністр оборони України в порушення вимог вищевказаного наказу з діловодства підписав проект наказу, який, в свою чергу був відпрацьований не структурними підрозділами Міністерства оборони України, а Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України, що є недопустимим.
Вважаючи наказ Міністерства оборони України від 07 липня 2016 року від № 142 КП незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. В межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 42015090780000118 від 26 листопада 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), під час досудового розслідування встановлено, що військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 приблизно о 09:30 год. 04 березня 2016 року та приблизно о 12:30 29 червня 2016 року одержав неправомірну вигоду матеріального характеру в сумі 1200 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становить 30507,00 гривень.
5. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 267 від 29 червня 2016 року "Про призначення службового розслідування щодо причин і передумов затримання за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення підполковника ОСОБА_1 " призначено службове розслідування.
6. 30 червня 2016 року позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
7. Так, за наслідками службового розслідування, проведення якого оформлено актом від 05 липня 2016 року, прийнято пропозицію щодо притягнення винних осіб до відповідальності, а саме за порушення вимог статті 11, 16, абзацу 1 статті 49, статті 58, 59, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абзаців 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, що вимагають від військовослужбовців непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати самому та стримувати своїх товаришів від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому, особисту недисциплінованість, низькі морально-ділові якості, що призвели до порушення законодавства та свідомого отримання неправомірної вигоди від цивільної особи клопотати перед вищим командуванням про притягнення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності "позбавлення військового звання".
8. На підставі акту перевірки військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 05 липня 2016 року направлено командувачу військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " клопотання про накладення дисциплінарного стягнення "позбавлення військового звання" на підполковника ОСОБА_1 .
9. Так, наказом Міністерства оборони України від 07 липня 2016 року №142 КП за неналежне виконання службових обов`язків, визначених статтями 14, 15 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, порушення військової дисципліни військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 позбавлено військового звання.
10. Також згідно з наказом Міністерства оборони України від 07 липня 2016 року за № 627 підполковника ОСОБА_1, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" статті 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 07 липня 2016 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
11.1. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо відпрацювання проекту наказу про позбавлення ОСОБА_1 військового звання "підполковник".
11.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України за № 142КП від 07 липня 2016 року "Про позбавлення ОСОБА_1 військового звання "підполковник".
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ видано без дотримання вимог пункту 3.9 Інструкції про порядок підготовки, подання на підпис, видання та розсилки наказів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2013 року № 201 (далі - Інструкція), оскільки розробником не було подано проєкт доповідної записки згідно з додатком 5 разом із завізованим начальником наказового відділу наказом та іншими документами за підпорядкованістю на підпис до першого заступника Міністра оборони України, заступника Міністра оборони України - керівника апарату або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що невиконання вимог пункту 3.9 вказаної Інструкції в подальшому спричинило порушення вимог пункту 4.1 даного наказу, відповідно до якого після підписання та погодження першим заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України - керівником апарату або начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України наказ та інші документи завчасно, але не пізніше ніж за три робочих дні до встановленого терміну їх виконання подаються виконавцем до наказового відділу Адміністративного департаменту, який реєструє наказ в Журналі обліку перехідних службових документів та подає його на погодження директору Адміністративного департаменту Міністерства оборони України та для доповіді Міністру оборони України.
Разом з цим суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутня Доповідь згідно з додатком 5 до зазначеної Інструкції щодо результатів службового розслідування, письмові пояснення посадових осіб, які притягуються до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, судом першої інстанції враховано відсутність в матеріалах справи належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт розробки оскаржуваного наказу структурними підрозділами Міністерства оборони України та їм підпорядкованими органами військового управління, оскільки судом неодноразово витребовувався оригінал оскаржуваного наказу Міністерства оборони України від 07 липня 2016 року № 142 КП, вживались відповідні заходи, проте суду він не був представлений.
При цьому суд першої інстанції також зазначив, що з наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу неможливо встановити, що останній пройшов належну підготовку та погодження із зацікавленими посадовими особами та структурними підрозділами управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки пунктом 3.1 зазначеної Інструкції визначено, серед іншого, що накази погоджуються із зацікавленими посадовими особами і структурними підрозділами Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України, компетентними в питаннях, порушених у них, а також керівником або посадовою особою структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами процедури прийняття оскаржуваного наказу Міністерства оборони України за № 142КП від 07 липня 2016 року "Про позбавлення ОСОБА_1 військового звання "підполковник".
13. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
14. Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, автор скарги зазначає, що судами в порушення пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України внаслідок ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_4, якого не було залучено до участі у справі, що, насамперед, є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.
Стверджує, що позивач до 07 липня 2016 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді військового комісара. Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року № Д-321/7/дск "Про проведення організаційних заходів в Збройних Силах України в 2020 році", витягу з директиви Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 04 вересня 2020 року № Д-11дск військові комісаріати були переформовані в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та стали їх правонаступниками, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 - в ІНФОРМАЦІЯ_3, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - в ІНФОРМАЦІЯ_4.
Автор скарги наголошує, що оскаржувані судові рішення тягнуть за собою поновлення позивача у військовому званні та, як наслідок, поновлення його на посаді військового комісаріату, а також здійснення виплати ІНФОРМАЦІЯ_4, де перебував позивач на грошовому забезпеченні до звільнення з військової служби, окладу за військове звання та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
15. Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року, з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України.
16. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року зупинено виконання судових рішень у справі № 0940/30/19 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку.
17. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
22. Вказані положення кореспондуються з частиною першою статті 8 КАС України.
23. Приписами частин першої, четвертої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
24. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.