ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 260/583/20
провадження № К/9901/37520/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської районної ради Закарпатської області, Хустської районної ради, Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Плеханова З.Б. від 15 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матковської З.М., Бруновської Н.В., Кузьмича С.М. від 15 вересня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Відповідачем прийнято рішення про створення Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області" та ліквідацію комунальної установи "Міжгірська районна лікарня". Уважаючи зазначені рішення незаконними, позивач звернувся до суду.
Зважаючи на підстави та предмет позову, позицію судів першої та апеляційної інстанцій та доводи касаційної скарги, Суду слід дати відповідь на таке питання: чи є оскаржувані рішення актами органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжгірської районної ради Закарпатської області, Хустської районної ради, Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, треті особи - Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, у якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської районної ради Закарпатської області від 05 вересня 2019 року № 350 "Про ліквідацію комунальної установи "Міжгірська районна лікарня";
- визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської районної ради Закарпатської області від 05 вересня 2019 року № 349 "Про створення Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області";
- зобов`язати Міжгірську районну раду Закарпатської області здійснити перетворення комунальної установи "Міжгірська районна лікарня" в комунальне некомерційне підприємство із визнанням її правонаступником усіх прав та обов`язків Комунальної установи "Міжгірська районна лікарня" із прийняттям нового статуту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Міжгірської районної ради Закарпатської області від 05 вересня 2019 року № 350 "Про ліквідацію комунальної установи "Міжгірська районна лікарня".
Визнано незаконним та скасовано рішення Міжгірської районної ради Закарпатської області від 05 вересня 2019 року № 349 "Про створення Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги закону щодо доступу позивача та третіх осіб до публічної інформації в процесі прийняття оскаржуваних рішень, і в результаті прийняття рішень ліквідовано установу. Крім цього, судом враховано визнання позовних вимог Хустською районною радою, яка є правонаступником Міжгірської районної ради Закарпатської області, яка у відзиві погодилася щодо незаконності оскаржуваних рішень.
4. Спростовуючи твердження відповідача про те, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та юрисдикційно не підсудний Закарпатському окружному адміністративному суду, суди попередніх інстанцій послались на правову позицію, Висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 1340/5441/18, згідно якої рішення щодо управління закладами охорони здоров`я є як реалізацією державної політики у сфері охорони здоров`я, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є актом органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, а провадження у справі № 260/583/20 закрити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до законів України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони", "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 1013-р "Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я", "Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров`я бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства", керуючись статтями 52 - 54, 56 - 58, 78 Господарського кодексу України, статтями 87 - 89 Цивільного кодексу України, статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 05 вересня 2019 року Міжгірською районною радою Закарпатської області прийнято рішення № 349 "Про створення Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області".
7. Відповідно до статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 104, 110-112 Цивільного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань", з урахуванням: Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 1013-р, розглянувши подання сектору охорони здоров`я Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області від 03 вересня 2019 року № 234/01-13 у зв`язку із створенням комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області" 05 вересня 2019 року Міжгірською районною радою Закарпатської області прийнято рішення № 350 "Про ліквідацію комунальної установи "Міжгірська районна лікарня".
8. Уважаючи рішення Міжгірською районною радою Закарпатської області від 05 вересня 2019 року № 349 "Про створення Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області" та № 350 "Про ліквідацію комунальної установи "Міжгірська районна лікарня" незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 щодо наслідків порушення предметної юрисдикції; від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 щодо права особи на оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень; від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 щодо обов`язку суду враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
10. У касаційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" зазначає, що спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень районної ради та є розпорядчим документом щодо власності територіальної громади, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо ліквідації конкретної юридичної особи, є необхідним для вчинення реєстраційних дій з ліквідації юридичної особи й після реалізації вичерпує свою дію.
11. Скаржник, у касаційній скарзі, вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах № 1340/5441/18 та № 813/1368/18, та вказала, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства. Отже, Закарпатський окружний адміністративний суд, з яким погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи оскаржувані рішення, скористались правовим висновком у справі № 1340/5441/18, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19.
12. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, скаржник зазначає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Позивач не має відношення до прийняття Міжгірською районною радою Закарпатської області спірних рішень та не є учасником цих правовідносин.
13. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
14. Відзив обґрунтовано тим, що посилання скаржника, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків Великої палати Верховного суду у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від ЗО січня 2019 року у справі №755/10947/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі 260/91/19 не відповідають дійсності. Правовідносини у справі № 260/583/20 не є подібними, до правовідносин в указаних справах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
16. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.