Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 342/681/20
провадження № 61-289св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Івано-Франківської обласної прокуратури, Міністерства юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року у складі судді Федів Л. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Горейко М. Д., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Івано-Франківської області, Міністерства юстиції України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконним переслідуванням, незаконним засудженням.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 травня 2014 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12014090150000097 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку з тим, що 26 квітня 2014 року вона, працюючи провізором аптеки "Фармако", яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 47, м. Городенка, реалізувала три упаковки лікарського засобу "Солпадеїн" по 12 таблеток в кожній в загальній кількості 36 таблеток без рецепту. Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 320 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року скасовано. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2016 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 11 квітня 2016 року Апеляційним судом Івано-Франківської області вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року залишено без змін. 14 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 КК України, та призначено їй покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. На підставі частини п`ятої статті 74, пункту 2 частини першої статті 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 КК України, скасовано та закрито провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього кримінального правопорушення. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишено без змін. Таким чином, судом підтверджено закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з реабілітуючих підстав. З огляду на викладене позивач вважала, що має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Зокрема, вважала, що має право на відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України витрат, понесених за надання правничої (правової) допомоги у вказаному кримінальному провадженні у відповідності до пункту 4 статті 3 вказаного Закону, які не були їй відшкодовані. А саме: з моменту скасування судом касаційної інстанції ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року до прийняття остаточного рішення Верховним Судом 27 травня 2020 року. Крім того, позивач зазначала, що оскільки мала вимушені зміни в житті, адже змушена була захищатися від незаконного необґрунтованого обвинувачення, до неї змінилося ставлення з боку оточуючих осіб, членів сім`ї, що негативно позначилося на її майновому становищі та психоемоційному стані, їй також завдано моральну шкоду, яку оцінює в 500 000,00 грн. Також зазначала, що кримінальне провадження тривало невиправдано довго, поза межами розумного стоку, а тому вважає, що має право на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої порушенням розумних строків розгляду справи, в сумі 67 500,00 грн.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь: 850,00 грн штрафу, сплаченого нею в дохід держави; 368,94 грн витрат за проведення експертизи; 145 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги; 67 500,00 грн на сатисфакцію за порушення розумних строків розгляду справи судом; 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року замінено первісного відповідача - Прокуратуру Івано-Франківської області на її правонаступника - Івано-Франківську обласну прокуратуру.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 306 000,00 грн, а також 144 000,00 грн витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1-4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у випадку закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, остання має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди, і таке відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що позивач протягом 51 місяця перебувала під слідством та судом, впродовж яких вона була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, тому з врахуванням меж заявлених позовних вимог, глибини, тривалості та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач, характеру її немайнових втрат, порушення нормальних життєвих зв`язків, дійшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди буде 306 000,00 грн.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Держава Україна набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції. А тому позивач правильно визначив відповідачами у цій справі Міністерство юстиції України, яке діє в судах від імені держави, та Івано-Франківську обласну прокуратуру як орган, який здійснює нагляд за додержанням законів України органами, які проводять досудове слідство.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 145 000,00 грн, понесених у межах кримінального провадження, підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи документи на підтвердження понесення таких витрат на суму 144 000,00 грн, а відповідачами не надано суду доказів з метою доведення надмірності таких витрат та не надано доказів на їх спростування.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу та в частині вирішення питання щодо належності відповідача - Міністерства юстиції України, Івано-Франківська обласна прокуратура та Міністерство юстиції України подали апеляційні скарги.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційні скарги Івано-Франківської обласної прокуратури та Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року змінено в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу зі 144 000,00 грн до 78 000,00 грн, в іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив зі того, що стороною позивача не доведено понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу на загальну суму 66 000,00 грн із заявлених.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо належності відповідача - Міністерства юстиції України, апеляційний суд виходив зі того, що Держава Україна набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, а тому позивачем правильно визначено відповідачами у даній справі Міністерство юстиції України, яке діє в судах від імені держави.
Також апеляційний суд зазначив про те, що суд не поклав на Міністерство юстиції України цивільно-правову відповідальність за шкоду, спричинену позивачу правоохоронним органом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року засобами поштового зв`язку Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати в частині задоволення позову до Міністерства юстиції України і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову до цього відповідача.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- дійшли помилкового висновку про те, що Міністерство юстиції України є належним представником Держави Україна у цій справі;
- не врахували, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, не є органом дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, а відтак, не є тим органом, до якого можуть бути застосовані положення статті 1176 ЦК України, як підстави стягнення відшкодування моральної шкоди;
- не звернули увагу на те, що Міністерство юстиції України не порушило права та інтереси позивача;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 та від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц.
Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1176 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема щодо залучення Міністерства юстиції України співвідповідачем у зазначених справах.
Також у касаційній скарзі заявник просить провести розгляд справи за участі представника Міністерства юстиції України.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява Міністерства юстиції України про зупинення виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі, яка обґрунтована тим, що згідно з інформацією Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звернулась із заявою про виконання судового рішення, на підтвердження чого надає копію зазначеного листа.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу Міністерства юстиції України не надходило.
Межі касаційного перегляду
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року не переглядалось апеляційним судом в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 . До держави України в особі Івано-Франківської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням, незаконним засудженням, то таке судове рішення в цій частині Верховним Судом не перевіряється.
Крім того, оскільки касаційна скарга Міністерства юстиції України не містить доводів щодо оскарження рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в частині розгляду позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то такі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у вказаній частині також не перевіряється.
Отже, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року переглядаються Верховним Судом лише в частині розгляду позовних вимогОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням, незаконним засудженням.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2022 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Городенківського районного суду Івано-Франківської області матеріали справи № 342/681/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зупинення виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року.
У квітні 2022 року матеріали справи № 342/681/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за участі сторін. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 травня 2014 року слідчим слідчого відділу Городенківського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області повідомлено ОСОБА_1, що вона підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 320 КК України, що підтверджується копією повідомлення про підозру від 15 травня 2014 року, погодженого Прокуратурою Городенківського району.
Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року у справі № 342/766/14-к ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 КК України, і засуджено до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн із застосуванням частини другої статті 69 КК України без призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2015 року вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року у справі № 342/766/14-к скасовано. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 320 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.