Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 753/226/20
провадження № 61-14944св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (далі - ТОВ "Новобудова") про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтований тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .
ТОВ "Новобудова" незаконно привласнило допоміжне приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира, спірне приміщення), яку надає в оренду третій особі як службову квартиру.
Квартира, яку відповідач здає в оренду, є нежитловим приміщенням, не має статусу службової, є допоміжним приміщенням, оскільки не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Своїми діями відповідач перешкоджає позивачу користуватися спільним майном у багатоквартирному будинку.
Просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою та передати позивачу ключ.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів, що спірне приміщення не є квартирою, а посилання на те, що відомості про неї відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підтверджує, що квартира є допоміжним приміщенням, яке належить на праві спільної сумісної власності позивачу.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обраний спосіб захисту порушує права інших співвласників багатоквартирного будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, просив скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 904/819/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 24 квітня 2019 року у справі №908/816/17, від 15 травня 2019 року № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що витяг з актавід 19 листопада 2004 року № 31 1/188 не є належним доказом права власності відповідача на квартиру АДРЕСА_2, що передана Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - АТ ХК "Київміськбуд") відповідачу для службових потреб.
За відсутності доказів того, що спірне приміщення належить відповідачу суди фактично визнали за ним право на спірне приміщення. Суди не встановили статус спірного приміщення.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 не є спільним майном співвласників цього будинку, оскільки не призначена для забезпечення експлуатації будинку й побутового обслуговування його мешканців, а передана ТОВ "Новобудова" для службових потреб.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 30 листопада 2007 року.
Рішенням правління АТ ХК "Київміськбуд" від 16 червня 2004 року № АДРЕСА_1 переданий відповідачу в експлуатацію та обслуговування.
Відповідно до витягу з акта від 19 листопада 2004 року № 31 1/188 АТ ХК "Київміськбуд" передало ТОВ "Новобудова" для службових потреб трикімнатну квартиру, загальна площа 106,44 кв. м., житлова 66,59 кв. м.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).