Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 757/15333/15-ц
провадження № 61-22611св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та просив визнати недійсними: кредитний договір, укладений 20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", договір поруки, укладений 20 лютого 2008 року між ним і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", договір іпотеки, укладений 20 лютого 2008 року між ним і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 30 серпня 2012 року між ним і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Також просив стягнути з банку на його користь 662 876,98 грн завданих збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови укладеного 20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитного договору суперечать низці нормативно-правових актів та порушують його права як поручителя за цим договором.
Зокрема, перед укладенням договору банк не надав повної інформації по кредиту, а позичальник і поручитель не надали письмового підтвердження про ознайомлення з цією інформацією, договір не містить детального розпису загальної сукупної вартості кредиту, банк незаконно отримав комісію за надання кредиту, а умова про її сплату є несправедливою і потягла неправильне визначення процентів у бік збільшення, банк не попередив про валютні ризики та про відсутність у нього індивідуальної ліцензії на валютні операції. Банк включив до договору умови, які є несправедливими, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику і поручителю та свідчить про нечесну підприємницьку практику, яка заборонена статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та про недійсність такого правочину.
За результатами проведення переговорів 30 серпня 2012 року між ним та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, однак банк оцінив вартість квартири у меншому розмірі, ніж була досягнута між ними домовленість, а надати квартиру йому в оренду взагалі відмовився, що є шахрайством. Вказаний у цьому договорі розмір боргового зобов`язання 113 669, 65 доларів США не відповідає дійсності, фактично борг становить 46 783 доларів США, що свідчить про несправедливість істотних умов договору, його укладення внаслідок обману. Окрім того, договір про задоволення вимог іпотекодержателя є недійсним, так як ще до моменту укладання договору порука припинилася на підставі статті 559 ЦК України, оскільки розмір основного зобов`язання без його згоди змінився, що потягло збільшення обсягу його відповідальності як майнового поручителя.
Внаслідок відчуження квартири за заниженою ціною йому була спричинена матеріальна шкода у розмірі 331 438,49 грн. Відповідно до частини другої статті 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, відшкодовує збитки у подвійному розмірі, який становить 662 876, 98 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. При цьому суд врахував відсутність доказів протиправності дій чи бездіяльності відповідача.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі врахував предмет спору в даній справі, не встановив обставин, що мають значення для справи, та не визначив відповідні до них правовідносини.
Вимоги про визнання недійсним кредитного договору з підстав, передбачених статтею 227 ЦК України, а саме відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу для здійснення таких операцій задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на законі. Також апеляційний суд не вбачав підстав для визнання недійсним кредитного договору на підставі статті 230 ЦК України, оскільки видача кредиту у валюті - доларах США та можливі коливання курсу не є введенням в оману.
Окрім цього, позивач не довів порушення відповідачем положень статей 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме здійснення банком нечесної підприємницької практики чи несправедливість умов договору. При цьому чинне на час укладення кредитного договору законодавство не містило заборони банкам встановлювати в договорі комісію у якості плати за надані послуги.
З огляду на викладене апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору та, відповідно, відсутні підстави для визнання недійсними з наведених позивачем мотивів забезпечувальних договорів поруки та іпотеки.
Окрім цього не знайшли свого підтвердження при розгляді справи наведені позивачем обставини щодо визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у зв`язку з чим підстав для визнання його недійсним, як і відшкодування збитків у подвійному розмірі, апеляційний суду не вбачав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними кредитний договір № 2203934266 від 20 лютого 2008 року, договір поруки № 2203934266 від 20 лютого 2008 року, договір іпотеки від 20 лютого 2008 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 30 серпня 2012 року.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначав, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу та статтю 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Вказував, що на території України безготівкових доларів США фізично не існує й бути не може, а тому висновок апеляційного суду про те, що надання позивачу кредиту відбулося у безготівковій формі шляхом зарахування банком іноземної валюти на її поточний рахунок є помилковим. Відповідно, неправильним є висновок суду про відсутність підстав для визнання кредитного та супутніх з ним договорів недійсними.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду в частині вирішення вимог про відшкодування збитків в касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
23 січня 2020 року справа № 757/15333/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 лютого 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2203934266, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для придбання нерухомого майна в розмірі 99 960 доларів США терміном на 10 років із сплатою 14 % річних за користування кредитом, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Відповідно до статті 15 кредитного договору позичальник ОСОБА_2 засвідчила та гарантувала, що умови цього договору є для неї зрозумілими та відповідають її інтересам (пункт 15.4). У разі зміни курсу іноземної валюти щодо гривні всі валютні ризики несе вона, їй розтлумачено і вона згодна, що зміна курсу іноземної валюти може привести до значних збитків та погіршення її фінансового стану (пункт 15.5). Позичальник підтвердила, що перед укладанням договору вона повідомлена в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року.
20 лютого 2008 року позивач ОСОБА_1 уклав з банком договір поруки № 2203934266, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальницею ОСОБА_2 зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі.
Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 лютого 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого позивач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
30 серпня 2012 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з іншого боку укладено нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого сторони погодили розмір невиконаного позичальницею ОСОБА_2 боргового зобов`язання у сумі 908 561,51 грн та іпотекодавець ОСОБА_1 передав іпотекодержателю у власність в рахунок виконання боргового зобов`язання іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки визначена сторонами на підставі експертної оцінки у розмірі 518 769 грн. Також погоджено, що з моменту нотаріального посвідчення цього договору іпотекодержатель не матиме будь-яких вимог до позичальника щодо виконання ним боргового зобов`язання.