Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 333/874/19
провадження № 61-2454св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня
2020 рокуу складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 червня 2018 року, приблизно о 19 год 50 хв, на автодорозі "Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя - Маріуполь" поблизу села Григорівське Оріхівського району Запорізької області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля TOYOTA Solara, державний реєстраційний знак НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 вказувала, що під час настання ДТП вона була пасажиром автомобіля ВАЗ 2101, а її син ОСОБА_3 - водієм цього ж автомобіля.
Позивач зазначала, що в результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження
у вигляді закритого осколкового перелому тіла, шейки лівої лопатки із закритий перелом зі зміщенням, хронічний бронхіт (фаза загострення), які за висновком експерта є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров`я.
За наслідками отриманих травм вона була непрацездатна у період з 29 червня 2018 року до 05 жовтня 2018 року.
З метою лікування та відновлення фізичного стану нею були придбані ліки на загальну суму 18 837,35 грн та комплект для остеосинтезу лопатки вартістю 15 390,00 грн.
Крім того, позивач зазначала, що у результаті ДТП вона зазнала моральних страждань, які полягають у тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень тривалий час відчувала фізичний біль, у зв`язку з лікування не могла перебувати зі своєю родиною, допомагати своїй матері у побуті. Без сторонньої допомоги позивач не мала можливості самостійно забезпечувати себе у побутових потребах.
ДТП, що сталась, викликала у неї страх за своє життя та сім`ю, побоювання за неможливість відновлення фізичного стану, повернення до звичайного способу життя. На теперішній час вона втратила можливість продовжувати звичайний для себе спосіб життя.
ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь вартість придбаних на лікування ліків у розмірі 18 837,35 грн, вартість комплекту остеосинтезу лопатки у розмірі 15 390,00 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 травня 2019 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 жовтня
2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від
13 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії
ОСОБА_2 не знаходились у причинному зв`язку із подією ДТП. Тому підстав для відповідальності за завдану позивачу шкоду саме ОСОБА_2 немає.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала старшому слідчому СВ Оріхівського ВП Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області капітану поліції Царегородцеву С. І. заяву, в якій вона вказувала про те, що не має претензій до ОСОБА_3 . Притягати його до кримінальної відповідальності не бажає, оскільки він є її сином.
Відповідно до статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. Таким чином, спільною є шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Оскільки у змісті постанови слідчого про закриття кримінального провадження зазначено, що у висновку експерта від 25 жовтня 2018 року № 9-649 вказано, що дії ОСОБА_2 не знаходилися у причинному зв`язку із подією ДТП, то підстав для відповідальності за завдану шкоду саме нею немає.
Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Враховуючи, що дії ОСОБА_2 не мають протиправного характеру, апеляційний суд вважав відсутніми підстави для відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій визначили, що спірні правовідносини врегульовано статтями 1167, 1187 ЦК України. Таким чином, обовʼязок відшкодувати завдану шкоду виникає у володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності його вини. Володілець джерела підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Особливість відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, полягає в тому, що володілець небезпечного обʼєкта зобовʼязаний відшкодувати шкоду незалежно від своєї вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Проте суди зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні ;
шкода, спричинена позивачу внаслідок настання ДТП, була завдана за участі автомобіля (джерела підвищеної небезпеки), яким володіла (керувала) відповідач, що підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження № 12018080310000456, постановою судді Пологівського районного суду Запорізької області у справі про адміністративне правопорушення від 18 березня 2019 року № 324/385/19 та не заперечувалось відповідачем. ОСОБА_2 не довела існування обставин завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (позивача), що могло бути підставою для звільнення її від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Закриття кримінального провадження у зв`язку із не встановленням вини відповідача не звільняє її від обовʼязку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у межах цивільно-правової відповідальності. Коли шкода пасажиру завдана внаслідок настання ДТП, наявність вини водія не має значення, оскільки відповідач керувала автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки;
у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України). Відсутність претензій позивача до сина (не предʼявлення до нього позову про відшкодування заподіяної шкоди) не позбавляє її права предʼявити позов до ОСОБА_2 як володільця джерела підвищеної небезпеки. Крім того, суди не врахували, що відповідач та син позивача не вчиняли спільних дії, оскільки керували не одним, а кожен окремо, своїм транспортним засобом. Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача претензій до сина з приводу наслідків ДТП є безпідставною;
особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності її вини.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
В ухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2020 року вказано, що ця справа за ціною позову відповідно до положень пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України є малозначною. Проте в касаційній скарзі містяться доводи про те, що суди попередніх інстанцій при застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1167, 1187, 1888 ЦК України не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 11/13437/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 461/11814/14-ц та від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17. Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду і оскаржених судових рішень свідчить про неоднакове застосування судами положень наведених норм матеріального права. Тому суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з чим є підстави, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у цій справі, яка за ціною позову є малозначною.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 29 червня 2018 року, о 19 год 50 хв, на автошляху сполученням "Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя - Маріуполь", поблизу села Григорівське Оріхівського району Запорізької області сталась ДТП за участю автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля TOYOTA Solara, державний реєстраційний знак
НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 .
У результаті настання ДТП водії автомобілів та пасажири автомобіля ВАЗ 2101 отримали тілесні ушкодження.
У момент настання ДТП в автомобілі ВАЗ 2101, державний реєстраційний знак
НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 як пасажир перебувала і ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9876 відділення травматології Комунальної установи "МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя"
у період з 29 червня 2018 року до 13 липня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з діагнозом: "Закритий осколковий перелом тіла, шейки лівої лопатки зі зміщенням фрагментів, АГ 11 ст., 2 ст., група ВДР. Хронічний бронхіт, фаза загострення".
Згідно з висновком експерта за наслідками проведення судово - медичної експертизи ОСОБА_1 від 25 серпня 2018 року № 1014 встановлено, що закритий уламковий перелом шийки та тіла лівої лопатки зі зміщенням кісткових фрагментів у ОСОБА_1 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечним для життя в момент його спричинення, але потягло за собою довготривалий розлад здоров`я, більш як 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли з`явитись у результаті ударів об виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди на яку вказує освідувана. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному освідуваною особою. ОСОБА_1 спричинено не менше однієї ударно-травматичної дії. Сила удару достатня для спричинення ОСОБА_1 тілесного ушкодження.
Постановою старшого слідчого СВ Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУ НП
в Запорізькій області від 07 лютого 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080310000456 від 30 серпня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито за відсутністю у діях відповідача складу кримінального правопорушення. Виділено матеріали для направлення до патрульної поліції міста Запоріжжя щодо вирішення питання про притягнення водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 КУпАП.