ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9400/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Бова О.Ю.,
відповідача - Яковченко Р.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Мудрого С.М.
від 17.11.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Разіна Т.І., Тарасенко К.В.
від 21.07.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов`язання припинити дії.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.09.2022 оголошувалась перерва до 27.09.2022.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 10.04.2019 № 0065-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач нараховує до сплати плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, надає рахунки та акти приймання-передачі з включенням послуг, які не надавались. При цьому 09.06.2020 позивач отримав від відповідача повідомлення щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статус "Переддефолтний" у зв`язку з несплатою вартості послуг з передачі електричної енергії. Застосування статусу "Переддефолтний" та, як наслідок, статусу "Дефолтний" фактично позбавляє позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії, виконувати умови договорів з іншими учасниками ринку.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальність "Д.Трейдінг" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 15.02.2019 № 222.
10 квітня 2019 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (надалі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (надалі - Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 (з урахуванням додаткової угоди від 10.04.2019 та додаткової угоди від 14.08.2019) (надалі - Договір № 0065-02024), відповідно пункту 1.1 якого, ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Умови вищезазначеного Договору № 0065-02024 є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".
Згідно з умовами пункту 6.5 Договору № 0065-02024 Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
За умовами пункту 4.1 Договору № 0065-02024 для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги. Визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
ОСП на виконання умов Договору № 0065-02024 за період з серпня 2019 року по 30.04.2020 виставлено Користувачу акти приймання-передачі послуг. Вказані акти підписані Користувачем із зауваженнями щодо обсягу послуги.
З 01.07.2019 ОСП всупереч умовам Договору № 0065-02024 нараховує Користувачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає рахунки і акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавались.
09.06.2020 позивачем отримано повідомлення від НЕК "Укренерго" № 01/20094 від 03.06.2020 щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статус "Переддефолтний" за не оплату такими учасниками ринку послуг з передачі електричної енергії. Цим повідомленням НЕК "Укренерго" повідомляє ТОВ "Д.Трейдінг", що товариство, у зв`язку із наявністю заборгованості за Договором № 0065-02024 набуде статус "Переддефолтний", а надалі - "Дефолтний", якщо не сплатить заборгованість протягом 30 днів (тобто до 09.07.2020).
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 у справі № 910/9400/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, позов задоволено повністю. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 від 10.04.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що положеннями пунктів 43, 60 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 1 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що передача по відношенню до експортних та/або імпортних операцій є передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, яка є аналогічною до операції купівлі-продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку, щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію. Отже нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору № 0065-02024.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що:
- обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу систем передачі", яка набула чинності 08.02.2020. При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020, ця постанова визнана протиправною та нечинною з моменту прийняття;
- ратифікувавши Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони цього Договору на відповідність його умовам, і у межах реалізації цих повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Отже нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України;
- відповідно до частини 11 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.
- за позицією Суду Європейського Союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка є складовою права Енергетичного Співтовариства, закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив виключні випадки, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
1) застосування судом апеляційної інстанції статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 26.06.2018 у справі № 344/4113/15-а, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 10.06.2020 у справі № 910/1664/19, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що вимога заборонити вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право;
- від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, в яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання;
- від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу;
- від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що за результатом розгляду спору має бути визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце;
- від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права національної правової системи України;
- від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення, які містяться в листах Секретаріату Енергетичного Співтовариства носять лише рекомендований та інформаційний характер (пункт 40 постанови); Верховний Суд не вбачав підстав для застосування статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, статті 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зазначивши, що чинним законодавством України не передбачено такого поняття як "заходи, еквівалентні миту" (пункти 42-46 постанови). Отже, оплата тарифу учасниками ринку, які здійснюють експорт електричної енергії та фактично отримують послуги з передачі електричної енергії, фізично користуються мережами ОСП з метою транспортування електричної енергії до енергосистеми країни, у яку здійснюється експорт електроенергії є платою за надані ОСП послуги. До того ж послуги з передачі електроенергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі (пункти 46-48 постанови); колегія суддів відхиляє посилання позивача на виноски, зроблені у рішенні суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, оскільки вказане рішення не є джерелом права; Суд Європейського Союзу діє лише в межах правової системи Європейського Союзу; до того ж, рішення у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic стосувалось країни-члена Європейського Союзу та правовідносини, які не є релевантними (пункти 49-52 постанови);
2) відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування:
- пункту 12, 13, 15 частини 2 статті 3, частини 2 статті 7, частини 1 статті 22, пунктів 1-3 частини 1 та частини 2 статті 33, пункту 7 частини 2 статті 57, Закону України "Про ринок електричної енергії";
- пункту 5.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень);
- глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 щодо набуття статусів "Переддефолтний" і "Дефолтний". Скаржник також зазначає, що суди не врахували пункт 1 постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким не застосовуються до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний";
- частини 8 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, стосовно рішень Суду Європейського Союзу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як зазначалось вище, вважаючи, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" всупереч умовам Договору № 0065-02024 нараховує Товариству з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" до сплати плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, надає рахунки та акти приймання-передачі з включенням послуг, які не надавались, останнє звернулось до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що нарахування відповідачем позивачу плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору № 0065-02024.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги правозастосовну практику Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Співтовариства з енергетики.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у даній справі, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Суд виходить з такого.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України "Про державний кордон України").
Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Отже, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
Згідно з приписами пункту 5.1 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Відповідно до пункту 5.2 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальність "Д.Трейдінг" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 15.02.2019 № 222.
Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 0065-02024 (договір про надання послуг з передачі електричної енергії), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а позивач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором. Умови вказаного Договору № 0065-02024 є типовими та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження Кодексу системи передачі".
Пунктом 4.1 Договору № 0065-02024 встановлено перелік підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги з передачі електричної енергії.
При цьому у зазначеному пункті 4.1 Договору № 0065-02024 сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється:
- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Тобто, як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, з умов укладеного Договору № 0065-02024 не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.