ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/527/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2022
та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021
у справі № 906/527/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
про стягнення 310 449, 17 грн
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - ТОВ "Житомиргаз збут", відповідач) про стягнення 242 172,01 грн основного боргу, 40 292, 10 грн пені, 13 909 грн 3% річних та 14 075,52 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 №1506000222/П012 зі сплати вартості наданих послуг у період з січня 2018 року по квітень 2019 року.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 (колегія суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Грязнов В.В., Філіпова Т.Л.), в позові відмовлено.
Судами встановлено, що 01.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (нова назва - АТ "Укртрансгаз", газотранспортне підприємство) та ТОВ "Житомиргаз збут" (замовник) уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000222/П012 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у розмірі, в строки і в порядку, передбаченому Договором (п.1.1);
- оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 дні до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу; замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (абзаци 1, 2 п.5.5);
- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розд.5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3).
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу у 2018 та 2019 роках послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 2 068 617,99 грн.
ТОВ "Житомиргаз збут" оплачувало надані послуги несвоєчасно, а за період з лютого по квітень 2019 року у відповідача утворилась заборгованість на суму 242 172,01 грн.
10.12.2019 сторони уклали угоду про розірвання Договору з 01.05.2019, у якій передбачили, що зобов`язання сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії Договору і сторони не вважать себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.
Суди виходили з того, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 242 172,01 грн є законними та обґрунтованими. Однак за умовами укладеного між сторонами договору здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, і така діяльність підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене у ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК), а відтак на нього поширюються норми цього Кодексу, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів. Отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.5 ст.315 ГК щодо спеціальної позовної давності у шість місяців, яка позивачем станом на дату звернення з позовом (14.05.2021) пропущена.
Отже, до вимог позивача про стягнення як основного боргу, так і 40 292,10 грн пені за період з 03.01.2019 по 17.12.2020, 13 909,55 грн 3% річних за період з 20.02.2018 по 17.12.2020, 14 075,52 грн інфляційних втрат за період березень 2018 року - жовтень 2020 року підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню внаслідок пропуску позовної давності
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Касаційна скарга мотивована таким:
- суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 17.04.2018 у справі №910/3487/17 та від 23.12.2021 у справі №910/14550/17 щодо застосування ст.901 ЦК, про те, що договір, укладений сторонами (відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання на ринках енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 22.09.2011 №1579 (далі - Типовий договір) як і у справі, що переглядається) за своєю правовою природою є договором про надання послуг;
- суд першої інстанції не надав юридичної характеристики договору про надання послуг транспортування природного газу, тому неправильно встановив його місце в системі договірного права України; укладений сторонами Договір належить до договорів про надання послуг (гл.63 ЦК), оскільки за своєю юридичною природою відносини з надання послуг транспортування природного газу належать до цивільно-правових зобов`язань у сфері надання послуг, що вбачається зі ст.32 Закону "Про ринок природного газу" та п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС; тому договір транспортування природного газу є договором про надання послуг в розумінні ст.901 ЦК, а не договором перевезення вантажу;
- застосовані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 306, 307 ч.5 ст.315 ГК), викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, потребують конкретизації щодо можливості їх застосування до широкого загалу правовідносин, які виникали між позивачем та контрагентами на підставі аналогічних договорів. Необхідність конкретизації зумовлена нечіткістю нормативно-правових норм, які регулюють спірні правовідносини, зокрема Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), особливо з огляду на кількість суттєвих змін, яких він зазнав впродовж спірного періоду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.08.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.08.2022 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, який направлений поштою 19.08.2022, у якому відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, погоджуючись з наданою судами правовою оцінкою юридичної природи Договору.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані рішення господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
АТ "Укртрансгаз" зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 17.04.2018 у справі №910/3487/17 та від 23.12.2021 у справі №910/14550/17 щодо застосування ст.901 ЦК, про те, що договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Скаржник при цьому зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили правову природу договору транспортування природного газу, а тому помилково до спірних правовідносин застосували статті 306, 307 ГК, що регулюють відносини з перевезення вантажу.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зазначили, що сторони уклали договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене у ст.306 ГК, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Закону України "Про транспорт", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про ринок природного газу" поширюються норми ГК, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення. Тому позивач у справі є саме перевізником в розумінні вищевказаних положень чинного законодавства.
При цьому суди попередніх інстанцій посилались на висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, виходячи з таких міркувань.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу (абз.2 ч.1 ст.32 зазначеного Закону).
Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл.1 розд.I Кодексу ГТС, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).