ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 400/1119/21
адміністративне провадження № К/9901/38770/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 (суддя - Лебедєвва Г. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 (колегія суддів у складі: Димерлія О. О., Шляхтицького О. І., Єщенка О. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 86 054,90 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно в сумі 109 462,09 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у період проходження військової служби, а саме: з 01.12.2015 по 01.08.2020, Військовою частиною НОМЕР_1 не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. На думку позивача, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. При цьому, віднесення питання визначення базового місяця до дискреції відповідача є неефективним захистом прав позивача. Також, позивач указував на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, тому за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 індексацію грошового забезпечення виплачено у розмірі 3533,56 грн. Натомість, під час виплати у вказаний період індексації грошового забезпечення відповідачем не враховано абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Як стверджував позивач, з 01.03.2018 йому належна щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення у розмірі 3770,35 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 підлягають задоволенню за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Крім того, суд зазначив, що враховуючи підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, у тому числі, розміру посадового окладу, місяць березень 2018 року, в якому відбулось вказане підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Разом з цим, згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%, а тому, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 відсутні. Також суд указав на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, оскільки з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі та відповідно до вимог законодавства здійснено позивачу виплату індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.2018 по 01.08.2020. При цьому, суд не взяв до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації, яка підлягає виплаті, з огляду на те, що нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача.
Також суд дійшов висновку, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Несвоєчасна виплата грошової компенсації вартості за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Крім того, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо нарахування та виплати компенсації за індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.20218, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, оскільки згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.
Відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд обґрунтував тим, що повноваження здійснювати розрахунок індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. При цьому, суд не може підміняти собою орган, на який покладено обов`язок щодо нарахування та виплати індексації, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок сум індексації, що підлягають виплаті позивачу.
Також, суд першої інстанції указав на відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з тих підстав, що в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови визначення базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 28.02.2018 та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушено. За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо розрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078, покладається на відповідача, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності, у межах спірних правовідносин, законодавчо передбачених підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця "січень 2008 року".
Щодо нарахування та виплати відповідачем на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 року включно, суд апеляційної інстанції встановив, що місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за жовтень 2018 року є листопад 2018 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у грудні 2018 року. Із квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7%.Таким чином, суд дійшов висновку, що індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року. Крім того, апеляційним судом установлено, що за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у розмірі 3533,56 грн. Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, позивач покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній до 01.12.2015, яка на момент спірних правовідносин втратила чинність та не підлягала застосуванню, що на його думку, призвело до ухвалення незаконного рішення. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування відповідачем місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на підставі пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що почала діяти з 01.12.2015, та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб". Позивач наголошує на тому, що відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статті 19 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", статті 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та преамбули до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, оскільки при формулюванні висновку тільки на підставі зазначених норм судами не було проаналізовано пункт 10-2 Порядку № 1078, постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідно до яких місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є січень 2008 року. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування відповідачем місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на підставі пункту 10-2 Порядку № 1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у подібних правовідносинах при вирішенні питання щодо визначення судом місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, скаржник покликається на те, що при застосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сума такої індексації у березні 2018 року (місяці підвищення посадових окладів) складатиме значно більшу суму ніж сума підвищення грошового доходу позивача, а тому, на його думку, виникають підстави для застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020. Отже, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах щодо визначення фіксованої суми індексації грошового забезпечення.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
26.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 400/1119/21.
Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021.
09.08.2022 від скаржника до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 у період з 17.09.2013 по 01.08.2020 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2020 № 182, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1, командира відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту), та з 01.08.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На думку позивача у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 01.08.2020 неправильно нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
21.10.2020 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а також проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 по 01.08.2020.
Листом від 07.12.2020 № 3153 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення донарахування та виплати індексації, з огляду на припинення виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення, у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу у Міністерства оборони України. Виплату індексації грошового забезпечення поновлено у 2018 році, право на яку у військовослужбовців виникло у грудні 2018 року. Після поновлення виплати індексація грошового забезпечення позивачу проводилась щомісячно.
Позивач, вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення".
Приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.