ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 580/251/21
адміністративне провадження № К/990/5138/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року, прийняте у складі судді Рідзеля О.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), Глущенко Я.Б., Собківа Я.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 року №25 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №701 к про звільнення позивача з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.12.2020 року;
1.3. поновити позивача на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області або на рівнозначній посаді, яку вона займала станом на 23.12.2020 року;
1.4. стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020 року до часу винесення рішення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки одинокій матері у розмірі 37885,20 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ від 23.12.2020 №701к і рішення кадрової комісії від 23.11.2020 №25 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не зазначено конкретну підставу звільнення позивача, а ліквідація чи реорганізація прокуратури Черкаської області, або скорочення кількості прокурорів цієї прокуратури не відбулись. Позивач вважає недопустимим розширення кола нормативних актів, що можуть визначати особливості організації та діяльності органів прокуратури без внесення змін до Конституції України - а отже при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 16 ЗУ "Про прокуратуру", в редакції Закону від 19.09.2019 № 113-IX та положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 19.09.2019 № 113-IX за відсутності у спеціальному законі іншої особливої процедури (ст. ст. 21, 19 Конституції України), також при вирішенні спору не підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 51 ЗУ "Про прокуратуру", тому застосований порядок його звільнення порушує засади незалежності прокурорів. Також спірне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту підлягає скасуванню, оскільки тестові питання з метою виявлення рівня знань не враховують специфіки прокурорів, а результати їх здачі не підтверджують професійну компетентність. Крім того, позивач зазначає, що її звільнено всупереч вимогам ст. 184 КЗпП України, оскільки вона є одинокою матір`ю, яка виховує дитину сама, а також безпідставно не виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку, як одинокій матері.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
3.1. визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 року №25 про неуспішне проходження прокурором Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
3.2. визнано протиправним та скасовано наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №701к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 30.12.2020 р. на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
3.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 31.12.2020 року;
3.4. стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2020 до 30.07.2021 в сумі 136386,72 грн. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
4. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань унеможливлює об`єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури, у зв`язку з чим рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 року №25 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є протиправним та підлягає скасуванню, крім того, станом на час звільнення позивача з посади, відсутня реорганізація органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду, так само, як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, з огляду на що, нормативне обґрунтування спірного наказу, передбачене п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" застосовано безпідставно.
4.1. Разом з тим судом враховано, що у період з 2017 року по грудень 2020 року позивач, окрім рішення суду про розірвання шлюбу, до Черкаської обласної прокуратури будь які інші документи, які б могли підтвердити відсутність участі батька у вихованні дитини не надавала, а відтак були відсутні підстави вважати ОСОБА_1 одинокою матір`ю, із заявами про надання додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, не зверталася таким чином, станом на час звільнення у відповідача були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 соціальних гарантій передбачених для одинокої матері, яка виховує дитину сама, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
5. 30 листопада 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №701к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 30.12.2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
5.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 31.12.2020 року.
5.3. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2020 року до 30.07.2021 року в сумі 136386,72 грн. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
5.4. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки одинокій матері у розмірі 37 885,20 грн.
5.5. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 31.12.2020 року.
5.6. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
5.7. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 року №25 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прийнято відповідачем на підставі та в межах норм чинного законодавства, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також зазначено, що системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення. При цьому, фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивач є одинокою матір`ю, Черкаською обласною прокуратурою при винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", було порушено імперативні норми КЗпП України в частині заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, оскільки у зв`язку з чим спірний наказ підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції також поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області з 31.12.2020 року та стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136386 грн 72 коп. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивач є одинокою матір`ю, а тому має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2017 року у справі № 711/10753/16-ц про розірвання шлюбу, шлюб розірвано у 2017 році, отже право на додаткову відпустку виникло у ОСОБА_1 з 2017 року, отже всього у період з 2017 по 2020 рік, позивач мала право на 40 днів додаткової відпустки, які в силу приписів норм чинного законодавства повинні бути виплачені позивачці як грошова компенсація у зв`язку із невикористанням останніх. При виборі способу поновлення прав позивача суд апеляційної інстанції керувався Кодексом законів про працю України.
ІІІ. Касаційне оскарження
7. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Черкаська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
8. Касаційні скарги подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
8.1. При цьому скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував ч.3 ст.184 КЗпП без урахування висновків Верховного Суду щодо поняття "одинока мати", викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №818/1350/16, від 22.11.2019 у справі №820/3692/16, в результаті чого прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, а тому в силу вищевказаної норми закону вона не підлягає звільненню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII. При цьому апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2021 у справі № 818/1350/16, де зазначено, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, що підтверджується випискою з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька малюка відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України; документом про народження дитини, виданим компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (для дітей, народжених за межами України), вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама, що підтверджується рішенням суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішенням органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини. Також, Шостим апеляційним адміністративним судом не враховано висновки Верховного Суду викладені в п. 44 постанови від 22.11.2019 у справі № 820/3692/16, де заначено, що сам лише факт розірвання шлюбу не є підтвердженням статусу одинокої матері. Позивачем будь-яких належних і допустимих доказів щодо наявності у неї статусу одинокої матері не надано, що залишилося поза увагою суду. Отже, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до помилкового висновку, що наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №701к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ з 30.12,2020 підлягає скасуванню, оскільки позивач має статус "одинока матір".
8.2. Скаржник також зазначає, що лише у зв`язку з неуспішним проходження прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_1 атестації та звільнення її із займаної посади, у грудні поточного року нею було надано до кадрового підрозділу Черкаської обласної прокуратури довідку із закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Колосок" с. Червона Слобода Червонослобідської сільської ради від 18.12.2020 за № 834 про те, що батько ОСОБА_2 до садочку дитину не приводив і не забирав, не телефонував та життям дівчинки у дошкільному закладі не цікавився, ні вихователі, ні директор з ним не знайомі. З огляду на зазначені обставини, з наданої ОСОБА_1 довідки закладу дошкільної освіти об`єктивно не вбачається з достатньою достовірністю підтвердження факту виховання нею дитини самостійно, без участі батька, а відповідно і гарантії передбачені ст. 184 КЗпП України, та права на додаткову соціальну відпустку, як одинокій матері. Крім цього, рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.03.2016 у справі № 711/2105/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі 500 грн на місяць, починаючи з 25.02.2016 і до повноліття дитини. Вказаним рішенням також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини з якою проживає дитина, в твердій грошовій сумі 450 грн на місяць, починаючи з 25.02.2016 до досягнення ОСОБА_2 трирічного віку. Також рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.04.2018 у справі № 711/1116/18 збільшено розмір аліментів, який було встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з 500 гривень на місяць до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 13.02.2018. Також установлено, що ОСОБА_1 надала до суду акт обстеження житлово-побутових умов заявника, яке було проведено 18.01.2021, тобто після фактичного звільнення позивачки із займаної посади (30.12.2020), отже в силу вимог ст.ст. 77, 79, 80 КАС України не доводить наявність статусу одинокої матері у позивача. Скаржник зазначає, що неможливо погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у працівника обов`язку повідомляти про статус одинокої матері. У разі, якщо жінка має намір скористатися правами та гарантіями одинокої матері, вона має надати роботодавцю підтверджуючі документи, які б не викликали будь-якого сумніву у тому, що вона самостійно виховує та утримує дитину.
8.1.2. Відповідач також звертає увагу, що задовольняючи позов у частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 помилково зазначена сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері у сумі 37885,20 грн, яка розрахована всупереч абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 100, оскільки для їх розрахунку застосовано середньоденний заробіток у сумі 947,13 грн, зазначений у довідці про доходи Черкаської обласної прокуратури від 14.01.2021 № 21-13вих21, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100 за останні два місяці роботи, що передували місяцю, в якому вона була звільнена, а саме 30.12.2020. Водночас, середній заробіток для розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері становить 660,66 грн.
8.2. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував п. 19 розд. II Закону № 113-ІХ, п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ, Порядки №№ 221,233 без урахування висновків Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах щодо питання проведення атестації прокурорів, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі № 804/211/16, від 21.09.2021 у справі № 200/5038/20-а, від 24.09.2021 у справі № 280/4313/20 та від 24.09.2021 у справі № 160/6596/20, де зазначено, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
8.3. При цьому зазначає, що подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір пройти атестацію ОСОБА_1 цілком і повністю була ознайомлена з умовами та процедурами проведення атестації та погодилася на їх застосування. Тобто вона розуміла наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-ІХ. В іншому випадку, вона мала повне право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати Порядок проходження прокурорами атестації, чого останньою зроблено не було. Погодившись з умовами проведення атестації, позивачка 29.10.2020 проходила анонімне тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за наслідками якого набрала 60 балів, що є менше (70 балів) встановленого п. 4 розділу II Порядку №221. Закон № 113-ІХ пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УП не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації, як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-ІХ з дня набрання ним чинності. Оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ, є рішення Комісії про його неуспішне проходження атестації, наказ керівника Черкаської обласної прокуратури в№ 701к виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
8.4. У зв`язку з чим Черкаська обласна прокуратура просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними І скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері відмовити повністю.
8.5. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №580/251/21.
8.6. В подальшому, Офісом Генерального прокурора подано заяву про приєднання до касаційної скарги Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №580/251/21.
8.7. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року вказану заяву Офісу Генерального прокурора прийняти до касаційного розгляду.
9. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 з 22.06.2017 року обіймала посаду прокурора Черкаської місцевої прокуратури та 11.10.2019 року подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
11. 29.10.2020 року позивач проходила анонімне тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за наслідками якого набрала 60 бали, що є менше (70 балів) встановленого п. 4 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 р. №221.
12. Другою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 23.11.2020 р. №25 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
13. Наказом Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №701к позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.12.2020 року, підставою для прийняття наказу зазначено рішення кадрової комісії від 23.11.2020 року №25.
14. Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ про звільнення протиправними, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
15. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
19. За змістом статті 2 КЗпП України право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.
20. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
21. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
22. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі також -Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
24. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року)) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.
25. Статтею 14 Закону №1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
26. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
27. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
28. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
29. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
30. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
31. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
32. Відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
33. Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
34. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
35. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
36. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
37. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
38. За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
38.1. Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
39. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.
Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.