ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 420/358/22
адміністративне провадження № К/990/10567/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (головуючий суддя - Бжассо Н.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.)
у справі №420/358/22
за позовом ОСОБА_1
до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія"
про визнання протиправними дій щодо передчасного виключення зі списків особового складу, зобов`язання внести зміни до наказу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо передчасного виключення його зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до повного розрахунку протиправними;
- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" внести зміни до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 19 квітня 2019 року №84 щодо виключення його зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" 31 травня 2019 року.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, позовну заяву повернуто позивачу.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
5. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
6. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС та відсутні підстави для поновлення такого строку.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
9. Скаржник зазначає, що в своєму клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду просив врахувати, що в позовній заяві не ставиться питання щодо законності звільнення його як такого (як це зазначалося в ухвалі у справі від 17 січня 2022 року про залишення позову без руху), а ставиться вимога щодо передчасного виключення зі списків особового складу та неповного розрахунку відповідача з ним, а саме, щодо виплати грошового забезпечення та його індексації. Тобто, на думку, ОСОБА_1 даний спір є спором щодо оплати праці, тому відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України строк давності в цій справі застосуванню не підлягає.
10. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що цей спір стосується його звільнення з публічної служби, оскільки він ставить питання щодо передчасного виключення його зі списків особового складу до проведення повного розрахунку.
11. Тобто, на думку скаржника, фактично спір виник лише з приводу ненарахування та невиплати йому належного грошового забезпечення, по дату повного розрахунку з ним, стажу військової служби та виправлення документів при звільненні, по дату повного розрахунку.
12. Крім того зазначає, що в додаткових поясненнях поданих до апеляційного суду повідомив про ситуацію, коли за ідентичними обставинами справи, суд першої інстанції має різні за своїми правовими наслідками для учасників справи рішення, оскільки його позов повернуто, а в іншій справі за аналогічними обставинам справи провадження відкрито.
13. Вважає, що апеляційний суд неправильно врахував позицію Верховного Суду викладену у справі №240/532/20, предметом розгляду якої була компенсація за недоотримане речове майно.
14. Також вказує на помилковість застосування апеляційним судом частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки він звертав увагу на необхідність застосування частини другої статті 233 КЗпП України.
15. Серед іншого зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій рішення Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України.
16. Крім того, посилається на практику Європейського суду з прав людини в частині того, що право доступу до суду не може бути обмеженим.
17. Вважає, що суди попередніх інстанцій поверхнево підійшли до розгляду вказаної справи, не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до неможливості захистити свої права в суді, та є наслідком порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
19. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
20. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
21. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.
22. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
24. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
25. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України)
27. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).