ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №440/2681/20
адміністративне провадження № К/9901/7691/21 ; К/9901/13187/21
№ К/9901/7691/21; К/9901/13187/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Радишевської О.Р., Данилевич Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
касаційні скарги Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя - Чеснокова А.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.)
у справі №440/2681/20
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулась до суду з позовом до прокуратури Полтавської області (протокольною ухвалою суду назву відповідача Прокуратуру Полтавської області було замінено на Полтавську обласну прокуратуру відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора № 414 від 08 вересня 2020 року "Про день початку роботи обласних прокуратур" та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації позивачкою;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Полтавської області № 293к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури;
- поновити позивачку на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді, зарахувавши час вимушеного прогулу до загального строку служби в органах прокуратури України;
-стягнути з прокуратури Полтавської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, яке стало підставою для винесення наказу прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
На думку позивачки, атестація прокурорів проведена з порушенням вимог чинного законодавства, рішення атестаційної комісії було також прийнято з порушенням, що відповідно призвело до прийняття незаконного наказу про її звільнення із займаної посади.
Позивачка зазначає, що посилання відповідача-1 у спірному наказі при звільненні на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) є неналежними, з огляду на те, що фактично ані ліквідація, ані реорганізація органів прокуратури не мали місця.
Окрім того, оскаржуваний наказ не містить чіткої конкретизації підстав звільнення.
Також позивачка посилається на те, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не є підставою для застосування підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ Закону України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX), оскільки тестування на загальні здібності та навички не є предметом атестації, а тому дана обставина не може слугувати підставою для звільнення.
Одночасно позивачка стверджує про порушення Офісом Генеральної прокуратури порядку формування кадрових комісій, порушення відповідачами вимог трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення, заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності, відсутність підстав для звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скороченням кількості прокурорів.
Додатково позивачка на обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що її звільнення із займаної посади здійснено під час перебування її на лікарняному та у відпустці, що відповідно є грубим порушенням норм трудового законодавства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії № 313 від 09 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" заступником начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 в органах Полтавської обласної прокуратури (до зміни назви - Прокуратура Полтавської області) на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року;
- стягнуто з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя, 7, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 130 034 (сто тридцять тисяч тридцять чотири) гривні 32 (тридцять дві) копійки з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як підставу для звільнення, в нормі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:
- рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
- ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.
У разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.
Однак, в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Полтавської області, де була працевлаштована позивачка, не відбувалася.
Скорочення посади, яку займала позивачка, а також ліквідація підрозділу, в якому працювала ОСОБА_1 станом на дату звільнення її з посади не мали місця. Реорганізація прокуратури Полтавської області, згідно з передбаченим законом порядком, не здійснювалась.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не могла бути звільненою без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Полтавської області, де вона була працевлаштована.
Прокурор Полтавської області не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивачку з підстав, інших, ніж визначені Законом України "Про прокуратуру", застосовуючи норми розділу "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"; підпункт 2 пункту 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів.
Суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 130 034, 32 грн. (104 (робочих дні вимушеного прогулу) Х 1250,33 грн (середньоденна заробітна плата)), з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 440/2681/20 змінено, викладено абзаци 4, 7 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Поновити ОСОБА_1 в Прокуратурі Полтавської області (код ЄДРПОУ - 02910060, після зміни назви - Полтавська обласна прокуратура) на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами з 01 травня 2020 року."
"Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01 травня 2020 року та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25631 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок".
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року по справі № 440/2681/20 залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки рішення №313 від 09 квітня 2020 року Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та наказ прокуратури Полтавської області №293к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області є протиправними, та, враховуючи те, що позивачку звільнено саме з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Полтавської області, а також, враховуючи вимоги частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, порушені права позивачки підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 в Прокуратурі Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060, після зміни назви Полтавська обласна прокуратура) на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами з 01 травня 2020 року.
Відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25631,77 грн, слід звернути до негайного виконання.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву (заперечень).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Полтавська обласна прокуратура та Офісу Генерального прокурора - подали касаційні скарги (№К/9901/7691/21, №К/9901/13187/21), в яких просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Полтавська обласна прокуратура у своїй касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо законності наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури.
Також відповідач 1 зазначає, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації), ОСОБА_1 набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), внаслідок чого останню не допущено до проходження наступного етапу атестації - співбесіди.
Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивачка поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність.
При цьому, у графі "Примітки" відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки будь-які зауваження з боку ОСОБА_1 щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування відсутні.
Також листом від 27 квітня 2020 року №270420-1 ТОВ "Сайметрікс-Україна" засвідчило виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності лише 02 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення. Після усунення технічної несправності у наступні дні 03 березня 2020 року по 05 березня 2020 року, (в тому числі в день складання іспиту позивачкою - 05 березня 2020 року), не було зафіксовано жодної технічної проблеми.
Відповідач 1 зазначає, що ОСОБА_1 із заявою про повторне проходження тестування через погане самопочуття, незадовільний стан здоров`я до чи у ході проведення тестування не зверталась, а вказала цю обставину лише після неуспішного проходження тестування.
З огляду на вказане, уважає висновки судів про можливі технічні збої у роботі комп`ютерної техніки, ненадання відповідачами доказів їх усунення та неналежний розгляд комісією заяви позивачка про погане самопочуття, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим, стверджує, що Другою кадровою комісією прийнято законне рішення від 09 квітня 2020 року № 313 про неуспішне проходження позивачкою атестації, що має правовим наслідком звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури.
Також відповідач 1 зазначає, що рішення суду про поновлення позивачки на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами Полтавської обласної прокуратури з 01 травня 2020 року не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Полтавська обласна прокуратура створена наказом Генерального прокурора лише 11 вересня 2020 року, отже, поновити позивача на посаді в Полтавській обласній прокуратурі з моменту звільнення неможливо у зв`язку з тим, що на момент необхідного поновлення такого органу не існувало.
Офіс Генерального прокурора вказує про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ
щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Окрім того, відповідач 2 стверджує, що кадровою комісією прийнято законне і мотивоване рішення від 09 квітня 2020 року №313 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, що у свою чергу стало наслідком для недопущення ОСОБА_1 до проходження наступного етапу атестації.
Вказує, що поновлення позивачки, яка неуспішно пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, всупереч конституційному принципу рівності громадян, надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію, та не є належним способом захисту її прав, в силу приписів Закону України № 113-ІХ.
Офіс Генерального прокурора зауважує, що відсутність процедури підтвердження відповідності осіб вимогам до членів кадрових комісій не порушує права прокурорів. Визначення складу комісій і порядку їх роботи є дискреційним повноваженням Генерального прокурора.
У свою чергу, наказ про утворення другої кадрової комісії, яка забезпечувала супроводження атестації позивачки, не був оскаржений останньою.
Відповідач 2 зазначає, що підставою для звільнення є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Також відповідач 2 уважає, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне втручання у право на повагу до приватного життя позивачки, оскільки порядок та умови атестації прокурорів є однаковими для всіх прокурорів та ґрунтуються на вимогах закону.
ОСОБА_1 були подані пояснення, де вона вказує про те, що наразі предмет спору відсутній, оскільки відповідно до рішення кадрової комісії №16 від 30 березня 2021 року заступник начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 успішно пройшла атестацію; наказом Полтавської обласної прокуратури 16 квітня 2021 року позивачку переведено на посаду прокурора відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Полтавської обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо законності наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року на підставі пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27 вересня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Полтавської області на різних посадах, починаючи з 09 липня 2008 року.
Згідно з наказом від 15 липня 2019 року №162к ОСОБА_1 займала посаду заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області, що також підтверджується копією трудової книжки позивача.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі "Порядку проходження прокурорами атестації" (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
11 жовтня 2019 року позивачкою подано заяву Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі вказаного вище Положення.
Наказом Генерального прокурора № 78 від 07 лютого 2020 року створено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону; відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 81 бал та була допущена до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.
За результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, згідно з яким, позивачка за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди.
На підставі рішення Другої кадрової комісії № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, наказом прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к позивачку звільнено з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження останньою атестації та наказом прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення з посади, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Відповідно до пунктів 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.