ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 815/7114/13-а
адміністративне провадження № К/9901/25789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморського районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 (суддя Аракелян М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя Кравець О.О., судді: Вербицька Н.В., Романішин В.Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - ТОВ "Вікторія", товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати прийняті ДПІ 02.10.2013 податкові повідомлення рішення №0001182260, №0001192260 та податкове повідомлення - рішення від 11.07.2013 №0000032260 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 112ʼ 067,00 грн (в тому числі: за основним платежем - 100ʼ 566,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 11ʼ 501,00 грн), з податку на додану вартість (далі- ПДВ) - 269ʼ 884,00 грн (в тому числі: за основним платежем - 269ʼ 883,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн) та з податку на прибуток - 269ʼ 884,00 грн (в тому числі: за основним платежем - 269ʼ 883,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн) відповідно (а.с. 4-18 т. І, а.с 99-100 т. ІУ, а.с. 253-254 т. ІХ).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені ним порушення норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки обліковані господарські операції, реальність здійснення яких заперечує контролюючий орган, підтверджені в повному обсязі первинними документами. Так само позивач не погодився з позицією податкового органу щодо виникнення у нього обов`язку включити до складу доходу суми кредиторської заборгованості перед його контрагентом, щодо якої не минув строк позовної давності.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі встановлених фактів щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому підстави для їх скасування відсутні (а.с. 233-235 т. ІХ, а.с. 181-189 т. Х).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.12.2014 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо з`ясування обставин в адміністративній справі.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позов задовольнив повністю.
У вересні 2016 року ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційної скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про відмову в позові.
У касаційній скарзі відповідач посилався на неповне з`ясування судами обставин у справі, що призвело до ухвалення рішень, які, на його думку, не відповідають нормам матеріального права.
Як вважає відповідач, позивач не підтвердив реальність облікованих ним господарських операцій та не довів у суді наявність матеріально-технічних та трудових можливостей у його контрагентів для здійснення відповідної господарської діяльності. Також контролюючий орган вважає, що позивач всупереч вимог статей 14, 135 Податкового кодексу України не збільшив дохід на суму безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок припинення підприємницької діяльності його контрагента.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у цій справі.
ТОВ "Вікторія" правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористалось.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 02.03.2018 прийняв до свого провадження касаційну скаргу ДПІ на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015.
На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховним Судом здійснено заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС України, на Головне управління в Одеській області ДПС, яке діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у період з 04.06.2013 по 12.06.2013 на підставі постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС в Одеській області від 30.04.2013 у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ДПІ на підставі наказу від 30.05.2013 №1548 провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вікторія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства під час взаємодії із зазначеними в постанові слідчого підприємствами за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт від 19.06.2013 №3527/22-3/24766586 (далі - акт перевірки; а.с. 67-97 т. ІУ), в якому зазначені допущені ТОВ "Вікторія" порушення податкового законодавства, зокрема:
-підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.11, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у І-ІУ 2011 року, ІІ-ІУ квартали 2012 року на суму 370ʼ 449,00 грн;
-підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ у січні - квітні 2011 року на суму 269ʼ 883,00 грн.
Таке порушення полягало у формуванні позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Стройконсалт Миколаїв", ПП "Меркурій - Д", ТОВ "Інвест Актив Плюс", ТОВ "Укрстроймонтаж-К", ТОВ "Миколаїв Будторг", ТОВ "Зенко", ТОВ "Стройконсалт Миколаїв", ПП "Меркурій - Д", ТОВ "Інвест Актив Плюс", ТОВ "Укрстроймонтаж-К", ТОВ "Миколаїв Будторг", ТОВ "Зенко", ПП "Сервісний центр "Будтехнології", ТОВ "Aльфастроймонтаж", ТОВ "Будкомплекс"), які згідно з постановою органу досудового розслідування мали ознаки фіктивної діяльності, були створені на підставних осіб за грошову винагороду без мети здійснювати реальну господарську діяльність.
Документальною перевіркою встановлено, що укладені позивачем із зазначеними підприємствами договори на виконання субпідрядних робіт, купівлю-продаж будівельних матеріалів, виконання ремонтно-будівельних робіт, перевезення вантажу, надання у користування будівельних машин та устаткування не містять умови про доставку матеріалів, транспортні витрати, передачу будівельних матеріалів.
Окрім цього контролюючий орган вважав, що надані позивачем документи не містять інформації про місце отримання робіт, їх обсяг, вартість, номенклатуру, одиницю виміру господарських операцій та осіб, які брали участь у їх виконанні, оскільки до перевірки не надано кошторисів та актів форми КБ-3 "Довідка про вартість виконаних робіт", підписаних позивачем, як генпідрядником, а також їх замовниками робіт, та субпідрядниками (виконавцями-контрагентами позивача цих робіт), які є невід`ємною частиною актів форми КБ-2 та договорів.
Висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів, їх відсутність за податковими адресами ґрунтувались на інформації, яка містилась в постанові органу досудового розслідування.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не відобразив у передбаченому пунктами 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України порядку у складі інших доходів кредиторську заборгованість у сумі 109ʼ 528,00 грн, яка виникла у четвертому кварталі 2011 року перед ТОВ "Інвест Актив Плюс" за поставлені будівельні матеріали та обліковувалась у позивача станом на 31.12.2012.
За твердженнями контролюючого органу на час проведення перевірки позивача його контрагент - ТОВ "Інвест Актив Плюс" відповідно до бази даних ДПІ значилось як припинене, але не зняте з обліку (стан платника припинено " 11"), тому вказана заборгованість позивача перед ТОВ "Інвест Актив Плюс" відповідала критеріям безнадійної заборгованості згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
На підставі висновків акта перевірки 11.07.2013 ДПІ сформувала податкові повідомлення-рішення: №0000032260 - про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 269ʼ 883,00 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн; №0000042260 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 370ʼ 449,00 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11ʼ 502,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень -рішень Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 11.09.2013 №10823/6/99-99-10-01-15, згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 №0000042260 скасовано в частині податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем (100ʼ 566,00 грн) та у відповідній частині штрафних (фінансових) санкцій, збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на 100ʼ 566,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у відповідній частині, а податкове повідомлення-рішення №0000032260 залишено без змін.
На підставі цього рішенням ДПІ 02.10.2013 сформувала податкові повідомлення-рішення №0001182260, №0001192260.
Підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідача та встановлені судами обставини, свідчить, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку, а також порядку відображення у податковій звітності кредиторської заборгованості платника податків перед іншим платником податків, діяльність якого припинено в процесі відновлення платоспроможності або банкрутства.
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.
Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожної особи в державі (стаття 67 Конституції України).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є Податковий кодекс України.
До 01.04.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України ʼʼПро оподаткування прибутку підприємствʼʼ від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР).
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексі України (пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.