Постанова
Іменем України
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 199/315/21
провадження № 61-4453св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року у складі судді Подорець О. Б. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макаров М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю шляхом оформлення успадкованого майна.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 1998 році він разом із своєю сестрою ОСОБА_3 у рівних частках отримав батьківську спадщину- житловий будинок по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і 16 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В. Ю. за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 заведено спадкову справу після ОСОБА_3 .
Постановою від 04 лютого 2020 року вказаний приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3, оскільки спадкову справу відкрито на підставі заяви спадкоємця за заповітом, який був складений не на користь ОСОБА_1, який є спадкоємцем другої черги за законом, а тому свідоцтво про право на спадщину йому видане бути не може.
Проте, позивач вважає, що під час заведення спадкової справи 16 травня 2019 року нотаріус порушила положення Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а саме - розділ 2 глава 10 пункт 2.1.
Він подав до суду позов про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В. Ю. від 04 лютого 2020 року, однак рішенням Амер-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2020 року (справа № 199/775/20), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач, як спадкоємець другої черги та співвласник житлового будинку АДРЕСА_1, вважає, що діями відповідачки ОСОБА_2 щодо не оформлення спадщини після померлої ОСОБА_3 порушуються його права.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у здійсненні права користування спільною частковою власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 у місячний строк оформити прийняття спадщини та зареєструвати у державному реєстрі нерухомості успадковану Ѕ частку будинку по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка будь-яким чином перешкоджає позивачеві користуватись належним йому майном.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 травня 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2021 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
14 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, якій на праві власності належала Ѕ частка житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В. Ю. заведено спадкову справу № 26/2019 після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В. Ю. від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
ОСОБА_1 подав до суду позов про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В. Ю. від 04 лютого 2020 року, однак рішенням Амер-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2020 року (справа № 199/775/20), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.