Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 200/16065/17
провадження № 61-19484св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
правонаступник відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", банк), третя особа - ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 березня 2008 року між Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (далі - АБ "Факторіал-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № П_099/52_08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 150 000,00 дол. США на задоволення поточних потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,5 процентів річних, на термін до 20 березня 2015 року включно.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2008 року між нею та АБ "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований у реєстрі за № 3975, згідно з умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка складається з:
1-коридор, 2, 3,4, 5-житлові, 6-санвузол, 7-кухня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 5-2916, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим № 65-130 в реєстровій книзі № 311п.
Відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року № 17242923, виданому Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", загальна площа складає 76,8 кв. м, вартість предмета іпотеки - 230 400,00 дол. США.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у справі № 202/5837/15-ц у задоволенні позову ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності та розміру заборгованості.
Тому вважає, що на цей час відповідач не має законних підстав та можливостей для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки зобов`язання за кредитним договором фактично припинилися, а тому припиняється і право майнової застави ПАТ "Фідобанк" за договором іпотеки.
З метою припинення іпотеки, вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міщенко М. В., однак06 вересня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Посилаючись на наведене, позивач просила визнати припиненим іпотечний договір від 21 березня 2008 року, укладений між нею та АБ "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано іпотечний договір від 21 березня 2008 року, укладений між АБ "Факторіал-Банк" та ОСОБА_1, припиненим 20 лютого 2017 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що основне зобов`язання за кредитним договором припинилося з моменту набрання законної сили рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року, а тому припинилося і право майнової застави ПАТ "Фідобанк" за договором іпотеки.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі - ТОВ "Спектрум Ессетс") про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Спектрум Ессетс" задоволено, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для припинення основного зобов`язання, а отже, і похідного від нього зобов`язання за іпотечним договором від 21 березня 2008 року. Аналіз положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" та статей 526, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що законом визначено вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, жодної з яких позивачем у заявленому позові не наведене та не встановлено колегією суддів під час розгляду справи. Відмова у задоволенні позову про стягнення заборгованості не є окремою підставою для припинення іпотеки. Укладаючи договір іпотеки, позивач свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежила своє право власності на предмет іпотеки та передбачала ймовірність звернення стягнення на належне їй майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки не впливає та не порушує прав іпотекодавця.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначила:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України -неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах
- Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16;
- Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17;
- Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 308/10886/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 569/12619/15-ц від 03 квітня 2019 року у справі № 368/923/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі
№ 753/20537/18, від 14 липня 2021 року у справі № 5010/2403/2011-14/120,
від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 569/17667/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 910/8852/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 185/6442/18.
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суд не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга заявника у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:
- ТОВ "Спектрум Ессетс" не є іпотекодержателем, що призводить до "абстрактної" іпотеки, а тому у нього відсутні процесуальні права у цій справі. Суд апеляційної інстанції фактично не вирішував питання про заміну відповідача у справі його правонаступником (відповідна ухвалу суду відсутня у матеріалах справи), також у Державному реєстрі Іпотек відсутній запис про те, що ТОВ "Спектрум Ессетс" є іпотекодержателем спірної квартири;
- укладення між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Спектрум Ессетс" договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 25 вересня 2020 року № 1218 відбулося з порушенням вимог підпункту 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки нерухоме майно, що є предметом іпотеки, підпадає під дію мораторію;
- оскільки на дату звернення до суду з цим позовом сплив строк кредитування за основним зобовʼязанням, то згідно з частиною пʼятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека припинилася у звʼязку з припиненням основного зобовʼязання;
- ПАТ "Фідобанк" не скористалося правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі з урахуванням його обізнаності про зазначену справу, а отже, його правонаступник - ТОВ "Спектрум Ессетс" пропустило як строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, так і на подання апеляційної скарги, тоді як безпідставне поновлення судами процесуальних строків є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу від ТОВ "Спектрум Ессетс", у яких товариство просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначило, що до ТОВ "Спектрум Ессетс" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881. Право вимоги щодо зазначеного активу було придбано на відкритих електронних торгах (аукціоні) відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк". Оскільки згідно з договором, укладеним між ПАТ "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" Білої І. В. та ТОВ "Спектрум Ессетс", про відступлення прав за договором іпотеки, відступлені права ПАТ "Фідобанк" (процедура ліквідації) належні йому як іпотекодержателю та узгоджені з іпотекодавцем за договором іпотеки, тому відсутні порушення пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" при укладенні зазначеного договору. Такий спосіб продажу активів неплатоспроможного банку узгоджується з пунктом 5.4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, пунктом 3 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388. Зважаючи на викладене, відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу (відступлення) прав за кредитним та іпотечним договорами.
16 листопада 2020 року, проводячи моніторинг відступлених кредитних справ та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових проваджень та опублікованих процесуальних рішень, що порушують/можуть порушувати права ТОВ "Спектрум Ессетс", товариством виявлено заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року, що свідчить про те, що ТОВ "Спектрум Ессетс" є обізнаним з оскаржуваним заочним рішенням та аргументами його ухвалення з 16 листопада 2020 року. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Спектрум Ессетс" про перегляд заочного рішення суду. Тому, зважаючи на положення статті 287 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення суду почав відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання іпотеки припиненою, оскільки Закон України "Про іпотеку" не передбачає такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Щодо посилань третьої особи на невнесення запису про іпотекодержателя ТОВ "Спектрум Ессетс" до Державного реєстру Іпотек, то оскільки згідно із заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року вилучено запис про іпотекодержателя, тому до скасування рішення суду, на підставі якого такий запис було внесено, відсутні підстави для реєстрації нового іпотекодержателя.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у січні 2022 року.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 21 березня 2008 року між АТ"Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № П_099/52_08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 150 000,00 дол. США на задоволення поточних потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,5 процентів річних, на термін до 20 березня 2015 року включно.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2008 року між АБ "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований у реєстрі за № 3975, відповідно до пункту 1.1. якого цей договір забезпечує виконання ОСОБА_2 зобов`язань в повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають з договору кредиту від 21 березня 2008 року № П_099/52_08 щодо поверненню суми кредиту у розмірі 150 000,00 доларів США в строк з 21березня 2008 року до 20 березня 2015 року, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків у порядку та на умовах, передбачених договором кредиту.
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка складається з:
1-коридор, 2, 3,4, 5-житлові, 6-санвузол, 7-кухня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 5-2916, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим № 65-130 в реєстровій книзі № 311п.
Відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року № 17242923, виданому Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", загальна площа квартири складає 76,8 кв. м, вартість предмета іпотеки - 230 400,00 дол. США.
Рішенням Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у справі № 202/5837/15-ц, яке набрало законної сили 20 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Фідобанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання правочинів (кредитного та іпотечного договорів) недійсними відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частини вимог ПАТ "Фідобанк", суд виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимог, оскільки ПАТ "Фідобанк" не виконав ухвалу суду від 21 грудня 2016 року про витребування доказів, а саме не надав детальногорозрахунку кредитної заборгованості із зазначенням періоду та розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями.
Залишаючи без задоволення зустрічний позов ОСОБА_2, суд зазначив, що укладаючи кредитний договір сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, визначили суму кредиту - 150 000,00 дол. США, що на момент отримання кредиту було еквівалентно 757 500,00 грн, строк, на який надається кредит - з 21 березня 2008 року до 20 березня 2015 року, розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 14,5 процентів річних, а також щомісячні платежі в іноземній валюті (доларах США), які підлягають сплаті позичальником у рахунок повернення кредиту згідно з графіком погашення. Під час укладення кредитного договору банк надав позичальнику всю необхідну інформацію, передбачену частинами 2 та 4 статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, сторони погодили загальну вартість кредиту - 242 697,97 дол. США, в тому числі суму, що підлягає сплаті в рахунок погашення процентів за користування кредитом, - 92 697,97 дол. США.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міщенко М. В. від 06 вересня 2017 року № 36945522 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.