Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 752/7435/20
провадження № 61-19110св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича, на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві, про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою).
Позов обґрунтований тим, що з 18 листопада 2005 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду від 15 квітня 2019 року розірваний.
Сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у таких частках: ОСОБА_4 35/100; ОСОБА_2 5/100; ОСОБА_3 60/100.
У спірній квартирі всі співвласники зареєстровані та спільно проживають.
Між ними встановився такий порядок користування квартирою, а саме: син проживає в кімнаті, яка згідно з техпаспортом № 6 становить 16,2 кв. м, ОСОБА_2 - в кімнаті, яка згідно з техпаспортом № 7 становить 8,4 кв. м, а ОСОБА_1 - в кімнаті, яка згідно з техпаспортом № 3 становить 15,6 кв. м, та об`єднана з вбудованим гардеробом, який згідно з техпаспортом № 4 становить 2,6 кв. м, та балконом площею 0,8 кв. м, вхід на які здійснюється виключно через цю кімнату.
Такий порядок користування квартирою відповідає фактичному розміру майна, яке належить співвласникам на праві власності відповідно до договору та свідоцтва, не призводить до порушення житлових прав співвласників квартири.
У спільному користуванні всіх власників перебувають вбиральня, санвузол, коридор, передпокій та кухня.
Відповідач порушує домовленості щодо порядку користування квартирою, а саме користується кімнатою 15,6 кв. м, в якій проживає позивач, у зв`язку з чим порушує її житлові права.
Просила виділити у користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату, яка згідно з техпаспортом № 3 становить 15,6 кв. м, об`єднану з вбудованим гардеробом, який згідно з техпаспортом № 4 становить 2,6 кв. м, та балконом площею 0,8 кв. м, які мають вхід виключно з цієї кімнати; виділити у користування співвласнику ОСОБА_2 ізольовану кімнату, яка згідно з техпаспортом № 7 становить 8,4 кв. м; залишити (виділити) у користування співвласнику ОСОБА_3 ізольовану кімнату, яка згідно з техпаспортом № 6 становить 16,2 кв. м; у спільному користуванні співвласників залишити: кухню, яка згідно з техпаспортом № 8 становить 15,4 кв. м, вбиральню, яка згідно з техпаспортом № 9 становить 2.5 кв. м, санвузел, яка згідно з техпаспортом № 5 становить 5,5 кв. м, передпокій, який згідно з техпаспортом № 1 становить 29,7 кв. м, коридор, який згідно з техпаспортом № 2 становить 3,9 кв. м.
Уточнивши позов, позивач просила позов задовольнити частково, а саме: виділити у користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату, яка згідно з техпаспортом № 3 становить 15,6 кв. м, об`єднану з вбудованим гардеробом, який згідно з техпаспортом № 4 становить 2,6 кв. м, та балконом площею 0,8 кв. м, які мають вхід виключно з цієї кімнати; у спільному користуванні співвласників залишити: кухню, яка згідно з техпаспортом № 8 становить 15,4 кв. м, вбиральню, яка згідно з техпаспортом № 9 становить 2.5 кв. м, санвузел, який згідно з техпаспортом № 5 становить 5,5 кв. м, передпокій, який згідно з техпаспортом № 1 становить 29,7 кв. м, коридор, який згідно з техпаспортом № 2 становить 3,9 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року позов задоволено. Виділено у користування співвласнику ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 ізольовану кімнату, яка згідно з техпаспортом № 3 становить 15,6 кв. м, об`єднану з вбудованим гардеробом, який згідно з техпаспортом № 4 становить 2,6 кв. м, та балконом площею 0,8 кв. м, які мають вхід виключно з цієї кімнати. Залишено у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цій квартирі кухню, яка згідно з техпаспортом № 8 становить 15,4 кв. м, вбиральню, яка згідно з техпаспортом № 9 становить 2.5 кв. м, санвузел, який згідно з техпаспортом № 5 становить 5,5 кв. м, передпокій, який згідно з техпаспортом № 1 становить 29,7 кв. м, коридор, який згідно з техпаспортом № 2 становить 3,9 кв. м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що такий порядок відповідає фактичному розміру майна, яке належить позивачу на праві власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поділі нерухомого майна або визначення порядку користування майном, суд має встановити об`єкт, який підлягає поділу або порядок користування яким співвласники просять встановити, визначити його складові, визначити ідеальні частки співвласників в цьому об`єкті, при наявності можливості поділити майно або визначити порядок користування майном таким чином, щоб права усіх співвласників на користування цим майном були максимально дотримані. При поділі об`єкта між співвласниками право спільної часткової власності припиняється і створюються нові об`єкти. При виділі одного співвласника із спільної часткової власності, для нього право спільної часткової власності припиняється із створенням нового об`єкта, а для інших співвласників об`єкт залишається у спільній частковій власності. Разом із тим, встановлення порядку користування майном аналогічно поділу майна між співвласниками, припиняє право всіх співвласників на користування усім об`єктом права власності, а встановлює лише право на користуванням певними його частинами. Тому висновки суду першої інстанції про те, що можна встановити лише право на користування одним із співвласників частиною житлового приміщення, без встановлення такого права за іншими співвласниками є помилковими.
Суд апеляційної інстанції не може змінити рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про встановлення порядку користування житловим приміщенням усіма співвласниками, оскільки один із співвласників ОСОБА_3 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, хоча він має бути відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Незвіського Д. Я. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 не залучений до участі у справі як відповідач, тому суд позбавлений можливості встановити новий порядок користування квартирою.
Проте ОСОБА_3 є неповнолітнім, тому не може бути відповідачем у справі.
ОСОБА_3 був залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі, брав участь у справі разом з батьком, на що суд апеляційної інстанції не звернув увагу.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, вийшов за межі доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не застосував жодного висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 358 ЦК України.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 358 ЦК України.
Спір стосується порушених та невизнаних прав лише одного співвласника квартири, а права інших не порушені, висновок Верховного Суду щодо цього питання відсутній, а усталений висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року, стосується виділення у користування кімнати усім співвласникам майна, тому необхідно відступити від цього висновку.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 2005 року до 15 квітня 2019 року.
Сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу сторони набули у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 - 35/100, ОСОБА_2 - 5/100, ОСОБА_3 - 60/100 частини.
14 лютого 2020 року сторони, керуючись принципом добровільності визначення способів розподілу спільного майна, дійшли згоди про заміну режиму спільної сумісної власності подружжя на режим особистої приватної власності на майно, яке закріпили договором колишнього подружжя про поділ спільного майна подружжя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 465.
Після укладання договору особистою приватною власністю ОСОБА_2 є 5/100 частини спірної квартири та 1/3 частини нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2, а особистою приватною власністю ОСОБА_4 - 35/100 частини спірної квартири.
Між сторонами склався сталий порядок користування квартирою, відповідно до якого позивач проживає в кімнаті, яка згідно з техпаспортом № 3 становить 15,6 кв. м, об`єднану з вбудованим гардеробом, який згідно з техпаспортом № 4 становить 2,6 кв. м, та балконом площею 0,8 кв. м, які мають вхід виключно з цієї кімнати.
У спільному користуванні всіх власників перебувають вбиральня, санвузол, коридор, передпокій та кухня.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та розгляду справи судом першої інстанції).