Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 752/18245/20
провадження № 61-17889св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у складі Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-банк" (далі - АТ "Альфа-банк") про отримання довідки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-банк", укладено кредитний договір № 490044965.
З початку дії кредитного договору банк при погашенні основної суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами несвоєчасно зараховував платежі до погашення та безпідставно нараховував пеню.
02 червня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 07 серпня 2007 року, відповідно до якого складено новий розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, в який не внесено суму платежу за кредитом у розмірі 747,00 дол. США від 02 червня 2010 року. Кінцева сума платежів розрахунку від 02 червня 2010 року -18 366,10 дол. США не відповідає дійсності.
21 серпня 2019 року вона звернулась до АТ "Альфа-Банк" із заявою про отримання довідки про повне погашення кредиту, однак банк видав довідку про наявну станом на 14 серпня 2019 року у неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 255,61 дол. США, з яких 6 951,30 дол. США - штрафні санкції.
При погашенні заборгованості за кредитним договором вона здійснила переплату за період з 07 січня 2008 року до 07 січня 2008 року до 07 серпня 2013 року у сумі в середньому 655,00 дол. США, а за період з 08 січня 2013 року до 31 серпня 2020 року - 317,00 дол. США. Вказана переплата підлягає стягненню з АТ "Альфа-Банк".
Згідно зі статтею 625 ЦК України банк має сплатити їй відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 73,00 дол. США за період з 08 січня 2013 року до 31 серпня 2020 року, інфляційні збитки у розмірі 328,42 дол. США за період з 07 січня 2008 року до 07 серпня 2013 року, 473,00 дол. США за період з 08 січня 2013 року до 31 серпня 2020 року, а всього - 1 956,42 дол. США, що еквівалентно 53 938,49 грн.
Просила стягнути з АТ "Альфа-Банк" на її користь переплату за кредитним договором за період з 07 січня 2008 року до 07 серпня 2013 року у розмірі 655,00 дол. США, що еквівалентно 18 058,35 грн; з 08 січня 2013 року до 31 серпня 2020 року у розмірі 317,00 дол. США, що еквівалентно 8 739,69 грн; відсотки за користування коштами у розмірі 183,00 дол. США, що еквівалентно 5 045,31 грн; інфляційні збитки у розмірі 801,42 дол. США, що еквівалентно 22 095,14 грн; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 620 500,00 грн; зобов?язати АТ "Альфа-Банк" надати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 490044965.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт завдання протиправними діями АТ "Альфа-Банк" їй збитків, а також не обґрунтувала розмір таких збитків.
Вимоги про стягнення з АТ "Альфа-Банк" на підставі статті 625 ЦК України процентів за користування грошовими коштами та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісних вимог про стягнення переплати. Щодо зобов`язання банку видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором позивач обрала неефективний спосіб захисту, оскільки у цій справі не вирішувалось питання чи виконано ОСОБА_1 зобов?язання за кредитним договором у повному обсязі, а також питання наявності/відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за вказаним кредитним договором, оскільки такі позовні вимоги позивач не заявляла.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивач не надала належних доказів завдання їй моральних страждань в результаті дій відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року виправлено описку у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року, зазначивши по батькові позивача " ОСОБА_1".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши статтю 526 ЦК України, не врахував висновку, викладеного щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції, щодо відшкодування моральної шкоди та застосування статей 23, 1167 ЦК України, не врахував висновку, викладеного щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19.
Суди не з`ясували усі обставини справи, що мають значення для справи, не взяли до уваги надані позивачем докази, а саме розрахунок сплачених переплат, розрахунок заборгованості.
Незаконність дій відповідача, безпідставне стягнення неіснуючої заборгованості за кредитним договором підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 .
Зазначила, що бездіяльність відповідача щодо видачі довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором є незаконною та такою, що порушує права позивача на розпорядження своїм майном.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що 07 серпня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490044965, відповідно до пункту 2 якого банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу на забезпечення виконання зобов?язань за договором предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає в заставу банку на забезпечення виконання зобов?язань за договором предмет застави на наступних умовах: сума кредиту - 15 113,86 дол. США; процентна ставка - 11,5 %; дата остаточного завершення кредиту - 07 серпня 2010 року; цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.8 кредитного договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюється щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід?ємною частиною, в порядку та на умовах, визначених договором. У разі сплати у валюті кредиту - 7 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 498,00 дол. США; у разі погашення кредиту у національній валюті таке погашення має здійснюватись не пізніше 6 числа кожного місяця в сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 07 серпня 2007 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490044965, відповідно до якого позивачу наданий кредит для придбання транспортного засобу в сумі 15 113,86 дол. США зі строком остаточного повернення до 07 серпня 2010 року, зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом в розмірі.
02 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Альфа-Банк" із заявою про продовження кредитування на 72 місяці. 02 червня 2010 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 07 серпня 2007 року, згідно з яким змінено дату остаточного повернення кредиту на 07 серпня 2013 року.
У жовтні 2014 року АТ "Альфа-Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, у позові АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а. с. 57-66).
21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Альфа-Банк" із заявою про отримання довідки про повне погашення кредиту (а. с. 67).
14 серпня 2019 року банк видав ОСОБА_1 довідку, що станом на 14 серпня 2019 року за кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 7 255,61 дол. США, з яких: 273,74 грн - залишок суми кредиту, 6 951,30 дол. США - штрафні санкції (а. с. 68).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права