Постанова
Іменем України
23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 461/7074/17
провадження № 61-15655св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", про спонукання до виконання умов договору,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк") про спонукання до виконання умов договору.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2018 року підсудність справи визначено за Подільським районним судом м. Києва.
У подальшому ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги. Так, у травні 2019 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, відповідно до змісту якої уточнив одного з відповідачів, визначивши замість
ПАТ "Діамантбанк" Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" у зв`язку з ліквідацією банківської установи (а. с. 203-205, т. 1).
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, у якій остаточно просив суд зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" повернути належне позивачу на праві власності майно в натурі (а. с. 140-143, т. 2).
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням їх уточнень, ОСОБА_1 посилався на те, що 05 квітня 2017 року між ним та ПАТ "Діамантбанк" укладено договір строкового вкладу у банківських металах
№ 17-04-05-000632, відповідно до умов якого позивач став вкладником банку та вніс на металевий рахунок 32,76 тройських унцій золота, які банк зобов`язався повернути позивачу на умовах, вказаних у договорі.
Рішенням Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року
№ 264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних банків та введення режиму тимчасової адміністрації" банк припинив виконувати свої зобов`язання перед позивачем у частині нарахування процентів за використання вкладу.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги та спонукати відповідача повернути майно в натурі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що зобов`язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі укладеного договору вкладу в банківських металах, мають особливості, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому на них поширюються відповідні вимоги щодо встановленої черговості задоволення вимог позивача як кредитора банку. Повернення вкладнику його вкладу в обхід встановленої процедури та черговості задоволення вимог кредиторів банківської установи, що ліквідується, суперечить меті функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимоги позивача як кредитора банку підлягають задоволенню в порядку, передбаченому процедурою ліквідації банку, та включені до реєстру акцептованих вимог до сьомої черги погашення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 11 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 18 серпня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2022 року справу № 461/7074/17 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підстави оскарження, визначені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах, у яких відсутній правовий висновок Верховного Суду.
Судами помилково застосовано положення пункту 10 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у справі
№ 210/5909/15-ц (провадження № 61-28398св18), у якій вказано, що позовна заява (у вказаній справі) не містить доказів на підтвердження того, що позивач скористався наданим йому правом та звернувся в установленому порядку до Фонду з вимогою про повернення вкладів у банківських металах та включення її заяви до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Разом із тим, у цій справі ОСОБА_1 звертався до Фонду в установленому порядку саме з вимогою про повернення вкладу у банківських металах. При цьому позивач не вимагає відшкодувати кошти за вкладами в банківських металах, а вимагає повернути майно в натурі.
Повернення майна в натурі не суперечить меті функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, а навпаки приводить взаємовідносини Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку та власника майна в правове та законне поле.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки жодними діями чи рішеннями відповідачів не порушено прав ОСОБА_1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" у свою чергу діє в рамках норм спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У грудні 2021 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" І. В. Луньо подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та без порушень норм процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 квітня 2017 року позивач і ПАТ "Діамантбанк" уклали договір строкового вкладу у банківських металах № 17-04/05-000632, відповідно до умов якого позивач передав, а банк прийняв банківські метали в розмірі 32,76 тройських унцій банківського металу XAU, проба 999,9, що дорівнює 1 018,60 грам.
За п. 3.1 договору вкладник вносить вклад із фізичною поставкою на власний поточний металевий рахунок із подальшим перерахуванням банківського металу на вкладний рахунок.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки станом на день початку процедури виведення банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вкладник повідомлений, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах (т. 1, а. с. 5).
Встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 квітня 2017 року № 1634 розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку та запроваджено процедуру тимчасової адміністрації банку (т. 1, а. с. 76).
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2017 року № 2663 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" строком на два роки від 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно (т. 1, а. с. 30-31).
Відповідно до листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 лютого 2018 року № 222/482/1л вимоги позивача включено до реєстру акцептованих вимог та віднесено до сьомої черги погашення. Розмір акцептованих вимог становить 1 066 434,28 грн (т. 1,
а. с. 79).
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 вересня 2017 року загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 4 237 690 358,13 грн (т. 1, а. с. 81).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.