Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 462/4875/17
провадження № 61-5403св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Баб`як Ганна Ярославівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 серпня 2021 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Баб`як Ганна Ярославівна, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Баб`як Г. Я., ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки помер батько позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 .
У 2009 році спадкодавець склав заповіт, відповідно до якого заповів своє майно дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Після смерті спадкодавця позивач разом із ОСОБА_5, яка є дружиною померлого та має право на обов`язкову частку у спадщині, звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, проте їм стало відомо, що у
2013 році спадкодавець уклав новий заповіт, яким все своє майно заповів відповідачеві ОСОБА_2 .
На думку ОСОБА_1, спірний заповіт є незаконним, оскільки позивач постійно проживав і проживає у будинку на АДРЕСА_1, постійно здійснював догляд за батьком (заповідачем) та матір`ю, що підтверджується також актом депутата Рудненської селищної ради від 28 березня 2017 року, іншого нерухомого майна він не має. Також саме позивач постійно покращував технічний стан вказаного будинку та оплачував кошти за його утримання.
У 2013 році, на час укладання заповіту, спадкодавцю виповнилось 78 років, він був особою похилого віку і в міру вікових особливостей, способу життя та хвороби, спадкодавець не міг повною мірою розуміти значення своїх дій при підписанні оскаржуваного заповіту. Крім того, був хворий на катаракту очей, а тому не міг самостійно підписати та прочитати документ.
Посилаючись на частину третю статті 203, частини першу та другу статті 215, частину другу статті 1247, статтю 1257 ЦК України, враховуючи, що волевиявлення заповідача під час складання заповіту не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, просив визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у 2013 році.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 17 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами порушення вимог чинного законодавства при складенні чи посвідченні оспорюваного заповіту, не довів обставини перебування заповідача в момент складання заповіту (16 січня 2013 року) у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, а також не доведено, що заповідач не міг самостійно прочитати текст заповіту та самостійно його підписати.
Крім того, позивачем не заявлялося клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи психічного стану спадкодавця (заповідача) на час складання заповіту, а тому доводи позивача, що спадкодавець, внаслідок похилого віку і в міру вікових особливостей, способу життя та хвороби, під час складання заповіту, не міг повною мірою розуміти значення своїх дій, суди вважали безпідставними та недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справу № 462/4875/17 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підстави оскарження, визначені пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не досліджено обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки ряду доказів у справі, які вказують на наявність у заповідача істотних вад зору, що свідчить про неможливість самостійно прочитати та підписати заповіт, складений у 2013 році, та, як наслідок, свідчить про порушення статті 1253 ЦК України, п. 1.11 глави 3 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Висновок судів суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній
у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 26 січня 2022 року
у справі № 404/8982/14, від 11 листопада 2020 року у справі
№ 756/10183/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 635/6208/18,
від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 01 липня 2020 року
у справі № 637/228/17, від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16-ц.
Крім того, оскільки висновок комісійної судово-медичної експертизи
від 13 червня 2019 року № 138, проведеної експертами КЗ ЛОР "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи", є необґрунтованим, викликає сумніви в його правильності, для забезпечення повноти, всебічності та об`єктивності, судам слід було призначити повторну експертизу, разом із тим, суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотань позивача (як суд першої інстанції, так і апеляційний суд) про проведення повторної посмертної судово-медичної експертизи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, якому за життя на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
16 січня 2013 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким на випадок його смерті зробив розпорядження, що все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він буде мати право, заповів
ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баб`як Г. Я., зареєстрований у реєстрі за № 90 (т. 1,
а. с. 48).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, про що зроблено відповідний актовий запис № 14 (т. 1, а. с. 4).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Згідно із листом ПМУ "Міжнародний Науково-Практичний Центр СМ "Прозріння" від 25 червня 2018 року та заключення окуліста станом
на 07 травня 2015 року фактичний стан зору ОСОБА_4, який мав місце на момент перед проведенням операції з видалення катаракти, був:
праве око - відсутність предметного зору; ліве око - 9 % зору (т. 1, а. с. 112).
У листі Комунальної 5-ї клінічної поліклініки м. Львова від 09 лютого
2018 року зазначено, що відповідно до статистичної документації
ОСОБА_4 за медичною допомогою у зв`язку із захворюванням очей до лікарів у період із 2010 до 2013 року не звертався (т. 1, а. с. 68).
Згідно з інформацією листа Комунальної 5-ї клінічної поліклініки м. Львова від 08 серпня 2018 року ОСОБА_4 перебував на обліку у сімейного лікаря з 16 січня 2013 року з діагнозом: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст. НК А ст. ОСОБА_4 був оглянутий вдома сімейним лікарем АСМ № 2 16 січня 2013 року, 27 грудня 2013 року, 14 лютого 2015 року, 25 січня 2016 року, 06 серпня 2016 року,
28 вересня 2016 року, 11 листопада 2016 року, призначалося амбулаторне лікування (т. 1, а. с. 127).
Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи від 13 червня 2019 року № 138, проведеної експертами КЗ ЛОР "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи", при першому огляді 07 травня 2015 року лікарем-офтальмологом записано, що у ОСОБА_4 мали місце захворювання очей у вигляді катаракти - помутніння кришталика обох очей і глаукоми правого ока з підвищенням внутрішньоочного тиску, гострота зору лівого ока на цей момент була 0,09, а на правому оці збереглося тільки світловідчуття. Беручи до уваги те, що кришталик при катаракті мутніє поволі, цей процес може тривати як близько 4 років, так і протягом 15 років, тому у 2013 році гострота зору ОСОБА_4 могла бути кращою, ніж у
2015 році.
Однак відсутність медичних даних про стан очей і гостроту зору у
ОСОБА_4 за січень 2013 року не дає можливості комісії стверджувати або заперечувати той факт, що 16 січня 2013 року він міг читати складений ним заповіт. Зважаючи на записи, зроблені лікарем-офтальмологом,
07 травня 2015 року гострота зору лівого ока у ОСОБА_4 становила 0,09, а на правому оці збереглося тільки світловідчуття. Не виключено, що з таким зором ОСОБА_4 07 травня 2015 року міг лівим оком за допомогою оптичних приладів (окуляри, лупа) читати заповіт, складений ним 16 січня 2013 року (т. 1, а. с. 195-197).
Для роз`яснення вказаного висновку судом першої інстанції допитані експерт ОСОБА_6 та експерт лікар-офтальмолог ОСОБА_7, які підтримали висновок № 138 комісійної судово-медичної експертизи, додатково пояснили, що у ОСОБА_4 на правому оці була розвинута глаукома та катаракта, що дає тільки світловідчуття або предметний зір. Глаукома - важке захворювання, яке дає незворотну втрату зору. Якщо зір втрачений від глаукоми, то незалежно від того чи є катаракта, чи немає, зір може бути 0 %. Правим оком бачити не міг. Що стосується лівого ока, то станом на 2015 рік зір становив 0,09 %, це є 9 % від 100, що відноситься до другої групи інвалідності, тобто особа може самостійно за собою доглядати. З показником 0,09 % пацієнт міг читати навіть без окулярів. У 2013 році стан лівого ока міг бути кращий, оскільки в нього була набухаюча катаракта, яка дає очний тиск і може розвиватися протягом тижня та підлягає невідкладному оперативному втручанню. У пацієнта ОСОБА_4 однозначно була катаракта, яка прогресувала. Якщо в 2015 році зір становив 0,09 %, то в 2013 році міг бути 0,1 чи 0,2 %, але категорично стверджувати не може, оскільки документів станом на 2013 рік немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Предметом спору у справі, що переглядається, є заповіт від 16 січня 2013 року, складений ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Баб`як Г. Я., зареєстрований у реєстрі за № 90.
Спірний заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4, заповіт до підписання прочитаний уголос особисто заповідачем і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса. При складанні заповіту нотаріусом встановлено особу заповідача, дієздатність заповідача перевірено та роз`яснено зміст статей 1241, 1248, 1307 ЦК України.
Факт того, що вказані запис та підпис здійснені особисто спадкоємцем позивачем не оспорюється.
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті
і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).