Постанова
Іменем України
26 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 627/1313/19-ц
провадження № 61-2349св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фермерське господарство "Агрослобода", державний реєстратор сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар Марія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 13 жовтня
2020 року у складі судді Каліберди В. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до фермерського господарства "Агрослобода" (далі - ФГ "Агрослобода")
та державного реєстратора сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар М. В. про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,7300 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6323555100:03:001:0794.
09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 і ФГ "Агрослобода" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого вона передала
ФГ "Агрослобода" належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,7300 га, а орендар зобов`язався прийняти її у строкове платне користування строком на 17 років.
На думку ОСОБА_1, представники ФГ "Агрослобода" навмисно ввели її в оману щодо істотних умов договору, а саме строку дії оренди земельної ділянки, оскільки вона не мала наміру укладати договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 17 років, а якби вона й укладала договір оренди землі, то лише на 7 років.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09 жовтня
2019 року № б/н щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,7300 га, кадастровий номер 6323555100:03:001:0794, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, який укладено між нею та ФГ "Агрослобода";
скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2019 року № б/н щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею
4,7300 га, кадастровий номер 6323555100:03:001:0794, що знаходиться
на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, який укладено між нею та ФГ "Агрослобода", прийняте державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар М. В., індексний номер 49156500 від 15 жовтня 2019 року, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) № 33663316.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області
від 13 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході розгляду справи не встановлено, що зміст договору оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків.
Судом першої інстанції також не встановлено, а позивачем не доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних
і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені нею вимоги, а саме факту навмисного введення її відповідачем в оману та замовчування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, а також наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі, оскільки обставини справи свідчать про те,
що позивач усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки, вона особисто ознайомлювалася та підписувала спірний договір оренди землі,
а тому, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 13 жовтня
2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач
не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту навмисного введення її відповідачем в оману та замовчування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, а також наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі, оскільки обставини справи свідчать про те,
що позивач усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки, вона особисто ознайомлювалася та підписувала спірний договір оренди землі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,
що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 та
від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі
№ 487/10128/14-ц.
Неправомірність дій ФГ "Агрослобода", на думку ОСОБА_1, полягає
в умисному введенні її в оману щодо строку договору оренди, контрагенту договору оренди та настання відповідних наслідків укладення спірного договору оренди землі з ФГ "Агрослобода", що порушує її права та не відповідає вимогам законодавства.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що зазначені обставини не відповідають дійсності, але є істотними для вчиненого позивачем правочину, а також що їх наявність не відповідає волі відповідача перебувати у правовідносинах, породжених спірним правочином,
а невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями іншої сторони правочину ФГ "Агрослобода" та його представників, у зв`язку
із цим, на думку ОСОБА_1, спірний правочин повинен бути визнаний судом недійсним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи
із Краснокутського районного суду Харківської області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7300 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
з кадастровим номером 6323555100:03:001:0794.
09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 і ФГ "Агрослобода" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,7300 га, а останній зобов`язався прийняти її у строкове платне користування протягом 17 років.
Договір підписано сторонами із зазначенням реквізитів сторін.
Сторонами також був підписаний акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.
Зазначений договір викладений на трьох аркушах формату А4 без видимих ознак закреслення чи виправлення, строк дії договору зазначений цифрами та літерами.
Оригінал спірного договору оренди землі співпадає з договором оренди землі від 09 жовтня 2019 року, який знаходиться в реєстраційній справі, копія якої була витребувана під час розгляду справи судами першої
та апеляційної інстанцій у сектора державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_2, він допомагав
ОСОБА_1 в дооформленні документів, необхідних для укладення договору оренди землі та їй повідомляв, що орендарем належної
їй земельної ділянки буде ФГ "Агрослобода".
Відповідно до показань свідка ОСОБА_3, вона відновлювала ОСОБА_1 усі документи щодо земельної ділянки за дорученням,
а остання обіцяла за цю допомогу укласти договір оренди землі
з фермерський господарством "Хлевняк". Зверталися до суду
та за ОСОБА_1 визнали право власності на спірну земельну ділянку, після чого виготовили кадастровий номер. Проте, коли кадастровий номер був виготовлений, то приїхали інші особи
з ФГ "Агрослобода" та уклали з ОСОБА_1 договір оренди.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда
землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати
в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до частин першої, другої статті 230 ЦК України якщо одна
із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася неправильно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони
з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину. Обман може відбуватися як
у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила
б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення
цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.