ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №200/7541/20-а
адміністративне провадження № К/9901/28900/21, №К/9901/29555/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
секретаря судового засідання: Кульчій А.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника третьої особи: Гудкова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (головуючий суддя - Христофоров А.Б.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.)
у справі №200/7541/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора,
про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди у зв`язку з порушенням норм матеріального права;
- визнати протиправним та скасувати наказ Донецької обласної прокуратури від 26 жовтня 2020 року № 1472-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури;
- поновити на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області в Донецькій обласній прокуратурі та органах прокуратури з 27 жовтня 2020 року, враховуючи положення підпункту 6 пункту 22 Розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та відповідність вимогам, визначеним у статті 27 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Донецької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2020 року по день ухвалення судом рішення у даній справі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скороченням кількості прокурорів. Посилався на повне та об`єктивне надання відповідей на поставлені членами комісії питання, які є правдивими та підтвердженими документально, також посилався на відсутність жодних даних які б свідчили про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, а тому вважає рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16 липня 2020 року протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 22 від 16 липня 2020 року кадрової комісії № 10 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", а саме - начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.
Визнано протиправним та скасовано наказ Донецької обласної прокуратури № 1472-к від 26 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, з 28 жовтня 2020 року.
Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня по 22 грудня 2020 року в сумі 119 680,44 грн, з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, в абзаці четвертому резолютивної частини рішення замінено слова "в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді" на слова "в прокуратурі Донецької області".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс Генерального прокурора та Донецька обласна прокуратура звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Ухвалами Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
7. У судовому засіданні 22 вересня 2022 року позивач та представник третьої особи надали свої пояснення щодо обставин справи та обґрунтувань касаційних скарг.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з червня 2000 року проходив службу в органах прокуратури на різних посадах.
9. 07 жовтня 2019 року на підставі пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
10. З січня 2020 року позивач призначений на посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області.
11. На виконання пункту 13 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та наказом від 02 червня 2020 року №252 створено десяту кадрову комісію, визначено її персональний склад.
12. У зв`язку з успішним проходженням перших двох етапів атестації, позивач був допущений до наступного проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
13. На пропозицію кадрової комісії, що надійшла на електронну адресу позивача, він надав письмові пояснення на запитання, що виникли у членів комісії у зв`язку з проведенням атестації.
14. 16 липня 2020 року відбулося засідання десятої кадрової комісії (протокол № 12), на якому слухали членів кадрової комісії про результати співбесіди з ОСОБА_1, досліджували матеріали атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконання практичного завдання.
15. За результатами голосування ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації прокурором.
16. Відповідно до оскаржуваного рішення № 22 кадрової комісії № 10 на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи, запитальника та відповідей на нього, а також пояснень прокурора під час співбесіди, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики.
17. На підставі рішення № 22 від 16 липня 2020 року кадрової комісії № 10 наказом в.о. керівника Донецької обласної прокуратури від 26 жовтня 2020 року № 1472к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури з 27 жовтня 2020 року.
18. Не погодившись з таким рішенням та наказом позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про перейменування юридичної особи як складової системи прокуратури, а саме перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
20. Необхідною та достатньою передумовою для прийняття відповідачем висновку про невідповідність прокурора критеріям професійної етики та доброчесності є отримання кадровою комісією достовірної інформації, яка є достатньою для такого висновку, або наявність обґрунтованого сумніву щодо доброчесності та професійної етики особи, що має ґрунтуватись на чітких, формалізованих та об`єктивних критеріях такого визнання (оцінювання) та повинно підтверджуватися достатньою достовірною інформацією.
21. У спірному рішенні комісія обмежилася посиланням на наявність відносно позивача кримінального провадження №62019050000000729 від 11 червня 2019 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, дійшовши при цьому власного висновку про недотримання позивачем Правил дорожнього руху, та недовіру комісії результатам службового розслідування в якому фігурував позивач, та наданих ним пояснень.
22. Аналіз висновків, наведених в оскаржуваному рішенні кадрової комісії, свідчить про фактичне перебирання комісією на себе функцій органу досудового розслідування чи суду, що є неприпустимим.
23. Також в оскаржуваному рішенні комісії відсутні будь-які конкретні доказові та обґрунтовані доводи, які б стали підставою для дискреційних висновків відповідача щодо невідповідності прокурора критерію професійної етики.
24. Оскаржуване рішення комісії щодо майнового питання є виключно суб`єктивною думкою окремих осіб - членів комісії, воно не відповідає фактичним обставинам та жодним чином не свідчить про невідповідність позивача вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтується на належних доказах. Відповідачем здійснено перевищення повноважень, визначених спеціальними нормативно-правовими актами, та фактично здійснено перевірку декларацій прокурора не у спосіб, передбачений чинним законодавством, з порушенням статті 19 Конституції України.
25. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодними належними та допустимими доказами законність ухваленого рішення про неуспішне проходження позивачем атестації не доведена. Жодних доказів визнання позивача винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, вчинення ним дисциплінарного проступку, чи корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, тощо, які могли б свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності, і відповідно, займаній посаді, ані оскаржуване рішення кадрової комісії, ані матеріали справи не містять.
26. Натомість, позивачем доведено та надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
27. Доказів скорочення чисельності або штату працівників прокуратури Донецької області відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування, суду не надав, з огляду на що суд прийшов до висновку про відсутність на час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення визначеної пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" нормативної підстави звільнення - скорочення чисельності або штату працівників.
28. Разом з тим, посилання на те, що звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" відбулося на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, визнано таким, що не ґрунтується на положеннях цього пункту, оскільки, передбачивши таку підставу для звільнення в іншому законі, відповідних змін до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", які б дозволяли звільнити прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, законодавцем внесено не було.
29. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом прав та інтересів, суд вважав його поновлення в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній займаній посаді в прокуратурі Донецької області, оскільки саме на Донецьку обласну прокуратуру було змінено найменування органу, з якого звільнено позивача.
30. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислено з урахуванням коефіцієнту підвищення окладу прокурорів, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".
31. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої було незаконно звільнено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
32. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначав про те, що члени кадрової комісії висловлюють свої пропозиції щодо рішення та проводять відкрите голосування лише за результатами обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання, після надання прокурором відповідей на поставлені питання щодо його професійної компетентності та обговорення членами комісії результатів проведеної співбесіди.
33. Жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції кадрових комісій з атестації прокурорів у межах виконання покладених на них прав та обов`язків, що передбачені Законом №113-ІХ та Порядком роботи кадрових комісій.
34. Спірне рішення приймалося відповідачем колегіально за внутрішнім переконанням членів кадрової комісії з дотриманням процедури проведення атестації, визначеної Порядком проходження прокурорами атестації. Також рішення містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.
35. Вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо виключних повноважень Національного агентства запобігання корупції (далі - НАЗК) на перевірку декларацій прокурорів під час проведення атестації та порушення кадровою комісією антикорупційного законодавства, яке полягає у перевірці декларацій прокурорів. Комісія не вирішувала питання вини особи у вчиненні, зокрема, корупційних правопорушень, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, з контролю та перевірки декларацій, а діяла суто у межах своїх повноважень - в площині оцінки відповідності критерію доброчесності під час кваліфікаційного оцінювання.
36. Також скаржник звертає увагу на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у оскаржуваному наказі про звільнення конкретної підстави такого звільнення. Закон № 113-ІХ визначає єдиною умовою звільнення під час реформи органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" настання однієї з подій, передбачених пунктами 1-4 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення". У даному випадку було прийнято кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, що визначено підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
37. Як підставу касаційного оскарження вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до обласної прокуратури лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
38. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
39. Донецька обласна прокуратура у касаційній скарзі зазначала про непогодження з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Посилання у наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" обумовлено тим, що у підпункті 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ прямо передбачено, що у разі неуспішного проходження атестації особа звільняється на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (безальтернативно).
40. Звертає увагу на неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та безпідставність застосування коефіцієнту підвищення середнього заробітку.
41. Скаржник вказує підставу касаційного оскарження судових рішень неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
42. Також звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ в частині визначення цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
43. Позивач надіслав відзиви на касаційні скарги, у яких вказував на дотримання принципів адміністративного судочинства, верховенства права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Вказує, що суди дійшли обґрунтованого висновку що кадрова комісія належним чином не мотивувала свої висновки про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, а діяла свавільно.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
44. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
45. Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
46. Касаційне провадження за касаційною скаргою Донецької обласної прокуратури відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
47. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
48. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів касаційних скарг, суд касаційної інстанції виходить з такого.
49. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Законом України від 2 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
51. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
52. У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
53. Законом України "Про прокуратуру" забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
54. 19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
55. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
56. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
57. Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
58. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. За вказаних обставин, відповідачем було правомірно вказано у оскаржуваному наказі як підставу звільнення пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин.
59. Колегія суддів зауважує, що після відкриття провадження за вказаною касаційною скаргою Верховним Судом було сформовано правові висновки щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, відповідно до якої неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) може бути підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (зокрема, постанови від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та №640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі №640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі № 640/25705/19).