ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа №200/1860/19-а
касаційні провадження № К/9901/25471/19, №К/9901/27656/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 (головуючий суддя: Ястребова Л.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) та додаткове рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 (головуючий суддя: Ястребова Л.В., судді: Компанієць І.Д., Сіваченко І.В.) у справі №200/1860/19-а за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" про стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Шахта ім. М.С. Сургая" (далі - ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" або відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь Управління пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 9 222 428,61 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 позов задоволено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
16.09.2019 апеляційним судом прийнято додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" сплачений судовий збір в розмірі 28 815 грн.
Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції (постановою від 06.08.2019 та додатковим рішенням від 16.09.2019), позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалами Верховного Суду від 12.09.2019 та від 15.10.2019 відкрито касаційні провадження у справі за касаційними скаргами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 та додаткове рішення від 16.09.2019.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" (ЄДРПОУ 40695853) перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
04.12.2018 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснена перевірка ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.04.2016 по 04.12.2018, за результатами якої складений акт від 04.12.2018 №8.
Перевіркою встановлено порушення ДП "Шахта ім. М. С. Сургая" сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у період з 01.04.2016 по 04.12.2018, у зв`язку із чим на суму заборгованості була нарахована пеня в розмірі 9 222 428,61 грн.
У зв`язку із тим, що пеня в розмірі 9 222 428,61 грн у добровільному порядку ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" сплачена не була, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на відповідача покладений обов`язок нараховувати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески згідно із Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105-XIV). Стверджує, що перевіркою встановлене порушення відповідачем сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у період з 01.04.2016 по 04.12.2018, у зв`язку із чим на суму заборгованості нарахована пеня 9 222 428,61 грн.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своє позиції зазначив, що страхові внески за своєю суттю є складовою частиною єдиного соціального внеску, а отже відповідно пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 цього Закону на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану та додаткового підтвердження обставин непереборної сили сертифікатом Торгово-промислової палати України не вимагається. Також відповідач заперечує щодо правильності розрахунку суми пені.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Отже, вказана норма передбачає вчинення органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03.07.2012 у справі № 21-452а11.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 01.04.2015 у справі №21-49а14 та від 19.11.2013 №21-327а13, суд першої інстанції зазначив, що за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року. Окрім того, частиною третьою статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Також суд першої інстанції роз`яснив, що пеня нараховується із суми недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Проаналізувавши положення Законів України №1105-XIV та №2464-VІ, апеляційний суд дійшов висновку, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводиться антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Курахове, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Також апеляційний суд констатував, що період, за який нарахована пеня (з 21.11.2018 по 04.12.2018) припадає на час проведення АТО. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При ухваленні рішення, апеляційний суд послався на позицію, висловлену Верховним Судом у рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018.
Також шляхом постановлення додаткового судового рішення, апеляційний суд вирішив питання розподілу судових витрат у справі. З огляду на те, що справу вирішено на користь відповідача, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень сплачений ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" судовий збір за подання апеляційної скарги.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що апеляційним судом не враховано, що відповідач не заперечує проти наявної заборгованості по сплаті страхових внесків, яка виникла до 01 січня 2011 року та стягнута на користь Фонду судовими рішення у справах №№23539/09/0570, №2а-11566/10, №2а-2475/10/0570, №2а/0570/3621/11, №2а/0570/6827/11, 39/263, №27/561, №19/462, №21/308, №21/6. Втім, недоїмка в сумі 18 287 389,06 грн, яка виникла до 01.01.2011, станом на 04.12.2018 відповідачем не погашена, через що на зазначену недоїмку нарахована пеня у сумі 9 222 428,61 грн за період з 01.04.2016 по 04.12.2018.
Звертаючись до суду із цим позовом, Фонд керувався положеннями пункту 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI, що визначають механізм стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав. За цим механізмом, стягнення здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Натомість апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону №2464-VI в частині, що регулюють порядок сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції.
У зв`язку із наведеним, скаржник вважає безпідставними висновки апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у зразковій справі №812/292/18, позаяк обставини у цій справі, та у зразковій справі не є подібними за предметним та суб`єктним складом.
Також скаржник не погоджується із додатковим судовим рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат у справі, позаяк таке, на його дуику, ухвалено із порушенням норм матеріального права.
Відповідач подав відзиви на касаційні скарги Фонду. Стверджує, що страхові внески за своєю суттю є складовою частиною єдиного соціального внеску, а отже судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону №2464-VI.