ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/18139/14
адміністративне провадження № К/9901/44488/21, №К/9901/42273/21, №К/9901/42989/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.),
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року
касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, третя особа - Міністерство юстиції України
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), третя особа - Міністерство юстиції України (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 1446к;
- поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу.
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що оскаржуваний наказ відповідач-1 прийняв всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України, з огляду на те, що застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади" не відповідає міжнародним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів, обмежує право позивача на працю та доступ до державної служби; наказ про звільнення видано в період тимчасової непрацездатності позивача, чим порушено вимоги Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №1446к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 290 653,67 грн та стягнення на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задоволено частково. Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 10 березня 2021 року у розмірі 1 207 964, 52 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що в контексті обставин даної конкретної справи люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку. Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №826/18139/14 - скасувати частково та ухвалити нову постанову, якою стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 10 березня 2021 року у розмірі 1 290 653, 67 грн.
Підставою касаційного оскарження позивачем постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, постанові Верховного Суду від 17 червня 2020року у справі №826/1505/18, постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020року у справі №826/5842/15, постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №826/17798/14.
У зазначених постановах Верховний Суд, у вимірі схожих фактичних обставин і правового регулювання правовідносин (щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на посаді відповідно до статті 235 КЗпП) висловив згоду і підтримав підхід судів нижчих інстанцій, які при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовували коефіцієнт підвищення посадового окладу відповідно до пункту 10 Порядку № 100.
У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора та Закарпатська обласна прокуратура указують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять рішення Окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року в частині задоволених вимог про поновлення позивача на рівнозначній посаді, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області, змінити та поновити ОСОБА_1 на посаді яку він займав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області.
Підставою касаційного оскарження відповідачами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідачі указують на те, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 235 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постановах від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду), від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20 тощо.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16 зазначено, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
Позиція інших учасників справи
Від Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких відповідач-2 просить залишити касаційні скарги позивача без задоволення.
Від позивача відзиви на касаційні скарги не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 вересня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Генерального прокурора України від 03 вересня 2012 року №1257к, старшого радника юстиції Савченка А.М. призначено заступником прокурора Закарпатської області, звільнивши його з посади першого заступника прокурора цієї області.
Згідно з наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1446к, керуючись статтею 15, 16 Закону України "Про прокуратуру" та вимогою пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", на підставі довідки про результати вивчення особової справи та подання в.о прокурора області ОСОБА_3, старшого радника юстиції ОСОБА_4 звільнено з посади заступника прокурора Закарпатської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Уважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Відповідачі у касаційних скаргах зазначають, що судові рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не оскаржуються.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді заступника прокурора Закарпатської області з 24 жовтня 2014 року Рішення суду першої інстанції ухвалено 10 березня 2020 року.
Верховний Суд зазначає, що 19 вересня 2019 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.
Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.