У х в а л а
22 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 210/2257/19
Провадження № 14-69цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддівВласова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТзОВ "ФК "Довіра та гарантія", позивач) до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Ірини Степанівни (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року і
в с т а н о в и л а :
15 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив зобов`язати відповідача видати позивачеві дублікат договору іпотеки від 15 червня 2006 року № 455-пз-2006 (далі - договір іпотеки), укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" з ОСОБА_1 (далі - позичальник), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений відповідачем за реєстровим № 2031.
Мотивував позов такими обставинами:
- 15 червня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" уклало із позичальником договір про відкриття кредитної лінії № 455-пк-2006 (далі - кредитний договір), згідно з яким відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію у розмірі 167 599,00 грн;
- для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", позичальник, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, предметом якого була трикімнатна квартира загальною площею 75,8 кв. м та житловою площею 51,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки);
- 4 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк) уклало з позивачем договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким до позивача перейшли права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. З цієї дати такі права належать позивачеві;
- 16 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 2-907/10/0408, згідно з якою замінив стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" - на його правонаступника (позивача);
- 18 січня 2019 року унаслідок втрати оригіналу договору іпотеки позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката цього договору, а у відповідь 11 лютого 2019 року отримав лист з відмовою. Відповідач мотивував відмову тим, що правонаступники не є особами, які мають право на отримання дублікатів або будь-яких інших документів, які зберігає нотаріус;
- оскільки позивач набув права іпотекодержателя за договором іпотеки як правонаступник, то він є стороною цього договору і має право на отримання дубліката останнього у нотаріуса. Відмова відповідача видати такий дублікат порушує приписи статей 8 і 53 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
15 липня 2019 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував тим, що дублікат договору іпотеки можна видати виключно сторонам (учасникам) цього договору або їхнім представникам. Позивач не є стороною договору іпотеки. Тому відповідач законно відмовив йому у наданні дубліката цього договору.
25 листопада 2019 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Мотивував постанову так:
- до кола осіб, які можуть отримати дублікат утраченого або зіпсованого нотаріально посвідченого документа, не можна застосувати розширювальне тлумачення. Закон України "Про іпотеку" не передбачає право іпотекодержателя на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, тоді як Закон України "Про нотаріат" встановлює, зокрема, правила, що регламентують підстави та процедуру видачі нотаріусом дублікатів нотаріальних документів;
- вирішуючи питання про видачу дубліката нотаріально посвідченого документа, нотаріус, мав керуватися приписами статей 49, 50, 53 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та дотримуватися порядку збереження і розкриття нотаріальної таємниці, до якої належить, зокрема, інформація, що міститься у дублікаті втраченого нотаріально посвідченого документа;
- стаття 53 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначала підстави видачі дубліката нотаріально посвідченого документа (втрата або зіпсуття документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування), а також коло осіб, які мають право на його отримання. Позивач до цього кола не належить.
5 лютого 2020 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову. Мотивував касаційну скаргу так:
- у матеріалах справи є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за позивачем зареєстроване право іпотеки на предмет іпотеки;
- до позивача перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки, тобто фактично він є стороною цього договору та наділений усіма правами, що належали банку (попередньому іпотекодержателю);
- за змістом частини сьомої статті 8 Закону України "Про нотаріат", а також пункту 11 глави 22 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, саме позивач є іпотекодержателем, тобто особою, щодо якої були вчинені нотаріальні дії;
- 22 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у подібній справі № 752/21019/18 прийняв постанову, згідно з якою задовольнив позовні вимоги того самого позивача до іншого приватного нотаріуса про зобов`язання видати дублікат договору іпотеки;
- за відсутності дубліката договору іпотеки позивач як іпотекодержатель позбавлений можливості реалізувати будь-які права, передбачені цим договором.
12 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
13 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
29 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми застосування приписів статті 53 Закону України "Про нотаріат" щодо видачі дубліката нотаріально посвідченого документа. Обґрунтував ухвалу так:
- сформувалася судова практика, згідно з якою перелік осіб, яким нотаріус має право видати дублікат нотаріально посвідченого документа, є вичерпним, і до нього не можна застосувати розширювальне тлумачення (див. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2018 року у справі № 243/7935/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 511/2207/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 233/99/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 214/3563/16-ц і від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/19062/17);
- Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 243/7935/16-ц виснував, що надання дубліката нотаріально посвідченого документа іншим особам, аніж ті, що перелічені у першому реченні частини п`ятої статті 8 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призведе до порушення нотаріальної таємниці, обов`язок збереження якої визначений у цій же статті. Таке тлумачення приписів статті 53 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,без урахування мети інституту правонаступництва (цесії) у матеріальних правовідносинах не сприяє ефективному захисту прав і не забезпечує поновлення порушеного права;