Постанова
Іменем України
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 307/3709/18
провадження № 51-1973 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_14,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018070180000320 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 жовтня 2018 року приблизно о 06:40, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "Opel Astra" д.н.з. НОМЕР_1 Чеської Республіки, рухаючись по вул. Грушевського в с. Нересниця в напрямку с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху та ліве узбіччя, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці пригоди.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_15, захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_14 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що судами допущено неповноту та однобічність судового розгляду, а вину ОСОБА_1 не доведено у встановленому законом порядку. Наголошує, що судами не з`ясовано суті змісту пунктів ПДР України, порушення яких інкриміновано ОСОБА_1, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками у виді смерті потерпілого, а також не враховано відсутність технічної можливості у ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода. Зазначає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу "Драгер Алкотест 6810", результати якого не могли бути визнані допустимим доказом, оскільки зазначений прилад не є спеціальним технічним приладом, дозволеним до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом, а його калібровка була проведена з порушенням встановленого для цього шестимісячного строку. Також вважає, що довідки лікарів Тячівської районної лікарні № 1 та Тячівського ІТТ не можуть слугувати доказом наявності у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, оскільки ці лікарі не є спеціалістами, а до матеріалів справи не долучено відповідних документів про можливість проведення ними освідування на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, зауважує, що судами безпідставно проігноровано висновок судово-токсикологічної експертизи № 1839 від 26 жовтня 2018 року, відповідно до якого в крові ОСОБА_1 не виявлено спирти та їх ізомери. Таким чином стверджує, що судами безпідставно враховано як обставину, що обтяжує покарання засудженому, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. У свою чергу апеляційний суд формально та стисло виклав доводи апеляційної скарги сторони захисту, повністю їх не перевірив, вичерпної відповіді на них не надав, та взагалі не провів аналізу і оцінки доказів, на які посилався захисник.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_14 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_13 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду.
Зокрема, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень захисник зазначає про неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи, відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій.
Однак такі доводи захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.
З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин доводи касаційної скарги захисника в цій частині є неспроможними.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань самого засудженого ОСОБА_1, який частково визнав свою винуватість, вказав, що більше не буде вчиняти злочини, при цьому заперечив щодо перебування його у стані алкогольного сп`яніння, та повідомив, що не пам`ятає всіх обставин справи, оскільки отримав травму голови.
Також висновки суду ґрунтуються на підставі показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які повідомили, що по прибуттю на місце дорожньо-транспортної пригоди побачили на дорозі труп чоловіка, та автомобіль "Opel", який врізався у бетонний паркан, в середині якого перебував водій ОСОБА_1 без свідомості.
До того ж судом враховано показання потерпілої ОСОБА_6, яка зазначила, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди не була, жодних претензій до обвинуваченого не має, оскільки завдану шкоду їй відшкодовано, просила ОСОБА_1 суворо не карати та не позбавляти волі.
Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину відомості, що містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 жовтня 2018 року, протоколі огляду трупа від 14 жовтня 2018 року, протоколі огляду місця події від 16 жовтня 2018 року, протоколі огляду транспортного засобу від 15 листопада 2018 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 15 листопада 2018 року за участю ОСОБА_1 .
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у роздруківці тестування на стан алкогольного сп`яніння "Драгер Алкотест 6810" від 14 жовтня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено 0,49 проміле алкоголю, довідках від 14 жовтня 2018 року лікарів ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійну рану лівого ліктьового суглобу та ознаки алкогольного сп`яніння, у висновку судово-медичної експертизи трупа № 155 від 08 листопада 2018 року, висновках інженерно-транспортної експертизи № 10/300 від 15 листопада 2018 року та № 10/302 від 21 листопада 2018 року, висновку транспортно-трасологічної експертизи № 10/301 від 15 листопада 2018 року.
При цьому зі змісту вироку вбачається, що відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 10/302 від 21 листопада 2018 року водій автомобіля "Opel Astra" д.н.з. НОМЕР_1 Чеської Республіки ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 2.3 "б", 12.1 та 12.4 ПДР України. Невідповідність вимог пунктів 2.3 "б", 12.1 ПДР України з технічної точки зору у своїй сукупності є причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, а технічна можливість у ОСОБА_1 уникнути наїзду залежала від виконання ним вимог цих пунктів.
Зазначений висновок експерта визнано судом належним та допустимим доказом, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1, та у колегії суддів не викликає сумнівів щодо достовірності висновків про механізм та причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що судами не з`ясовано суті змісту пунктів ПДР України, порушення яких інкриміновано ОСОБА_1, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками у виді смерті потерпілого, а також не враховано відсутність технічної можливості у ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода.
Тобто висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону та визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.