ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 360/421/19
провадження № 51-5243 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13.,
прокурора ОСОБА_14,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_15.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 7 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52016000000000280 від 6 серпня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Бородянки Київської області, який згідно з матеріалами провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України(далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 9 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано. Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за обставин, детально викладених у вироку суду, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 3 роки. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вироком від 7 лютого 2022 року скасувала вирок Вищого антикорупційного суду від 9 липня 2021 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнила ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення, а саме: за пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрила. Цим же вироком скасувала вирок Вищого антикорупційного суду від 9 липня 2021 року в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та ухвалила свій, яким визнала його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і призначила ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки та конфіскацією майна.
Згідно з цим вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України за таких обставин.
Так, 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого Вишгородського міжрайонного відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - Вишгородський МРВ), територіальна юрисдикція якого поширювалася, зокрема, на Бородянський район Київської області.
На початку грудня 2015 року до ОСОБА_1 звернувся його знайомий ОСОБА_2 із проханням надати консультацію щодо організації господарської діяльності з обробки бурштину відповідно до вимог законодавства з метою уникнення претензій зі сторони правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_2 у жовтні 2015 року разом з іншими особами створив Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Шайн Груп" (далі - ТОВ "Сан Шайн Груп"; Товариство), основним видом господарської діяльності якого була обробка бурштину та яке було розміщено у смт Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області. Натомість ОСОБА_1 повідомив, що здійснення господарської діяльності з обробки бурштину неможливе без сплати щомісячних платежів працівникам правоохоронних органів, і запропонував надавати йому неправомірну вигоду за неперешкоджання зі сторони Служби безпеки України (далі - СБУ) здійснювати ТОВ "Сан Шайн Груп" таку діяльність.
Навесні 2016 року ОСОБА_1 поцікавився в ОСОБА_2 про готовність сплачувати платежі за неперешкоджання здійсненню господарської діяльності у сфері бурштину, на що останній наголосив на намірі здійснювати господарську діяльність без надання неправомірної вигоди правоохоронцям. Натомість ОСОБА_1 зазначив про неможливість здійснення господарської діяльності в цій сфері без сплати неправомірної вигоди правоохоронцям. Таке ж твердження ОСОБА_1 повторив ОСОБА_2 влітку 2016 року (до проведення обшуку).
У межах виконання службових повноважень 12 травня 2016 року ОСОБА_1 під грифом "таємно" ініціював і склав повідомлення про ймовірне вчинення ОСОБА_2 та іншими особами у складі організованої групи злочинів, передбачених статтями 198, 240 КК України, у зв`язку з незаконною обробкою та реалізацією бурштину із зазначенням місця здійснення господарської діяльності ТОВ "Сан Шайн Груп". Це повідомлення за підписом начальника Вишгородського МРВ було направлено до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, яке листом від 25 травня 2016 року повідомило про ці факти слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - СУ ГУНП в Київській області) у межах виконання доручення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2016 року за № 42016110000000249 щодо організації ОСОБА_3 незаконного видобутку та обробки бурштину на території Київської області.
29 липня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року був проведений обшук приміщень, у яких здійснювало господарську діяльність ТОВ "Сан Шайн Груп", за участю оперуповноваженого Вишгородський МРВ ОСОБА_1 . У ході обшуку було виявлено та вилучено сировину, схожу на бурштин, і виробниче обладнання для обробки сировини.
Під час обшуку до ОСОБА_1 звернувся у телефонному режимі ОСОБА_2 з метою дізнатися причини його проведення, на що засуджений повідомив, що слід було раніше вирішувати питання роботи підприємства шляхом сплати неправомірної вигоди правоохоронцям.
Згодом 1 серпня 2016 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що господарська діяльність з обробки бурштину завжди буде піддаватися тиску зі сторони правоохоронних органів та за наявності бажання працювати в цій сфері слід вирішувати питання в позапроцесуальний спосіб, тобто шляхом сплати неправомірної вигоди.
Надалі 2 серпня 2016 року приблизно о 21:20 відбулася зустріч між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, під час якої засуджений пояснив останньому, що за можливість подальшого здійснення господарської діяльності з обробки бурштину йому необхідно щомісячно сплачувати неправомірну вигоду, розмір якої він повідомить пізніше, за невчинення працівниками СБУ дій, які б перешкоджали здійсненню господарської діяльності ТОВ "Сан Шайн Груп", а саме ініціювання кримінального провадження, вчинення в його межах обшуків та вилучення виробничого обладнання.
10 серпня 2016 року приблизно о 23:00 під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що обшук на ТОВ "Сан Шайн Груп" був проведений саме через несплату неправомірної вигоди, а за можливість здійснення господарської діяльності з обробки бурштинунавіть за наявності всіх передбачених для цього документів, ОСОБА_2 необхідно надавати ОСОБА_1 щомісячно неправомірну вигоду в розмірі 5-7 тисяч доларів США за невчинення працівниками СБУ дій, які б перешкоджали здійсненню господарської діяльності ТОВ "Сан Шайн Груп".
Під час наступної зустрічі 11 серпня 2016 року приблизно о 22:15 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що розмір неправомірної вигоди за невчинення таких дій становить 6-7 тисяч доларів США.
Таким чином, ОСОБА_1 як оперуповноважений Вишгородського МРВ висловив співзасновнику ТОВ "Сан Шайн Груп" ОСОБА_2 прохання, поєднане з вимаганням, надавати для себе неправомірну вигоду у виді щомісячної сплати 5-7 тисяч доларів США за невчинення ним із використанням наданої влади чи службового становища дій, які б могли перешкоджати подальшому веденню підприємницької діяльності ТОВ "Сан Шайн Груп" з обробки бурштину, а саме ініціювання кримінального провадження, вчинення в його межах обшуків та вилучення виробничого обладнання.
Вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 7 лютого 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 цього Кодексу, не оскаржується.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій у частині визнання його винуватим за ч. 3 ст. 368 КК України і закрити провадження в цій частині. Вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність у нього повноважень на проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, щодо виявлення злочинів, проведення обшуку, не відповідають чинному законодавству та посадовій інструкції. На думку засудженого, наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не доведено поза розумним сумнівом. Посилається на те, що апеляційний суд не дотримався висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Вважає, що оскаржене судове рішення не відповідає приписам статей 370 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
На зазначену касаційну скаргу прокурор подала заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Андронова А. В. у судовому засіданні просила залишити оскаржене судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційний суд, ухвалюючи вирок, указаних вимог дотримався.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, про допущення апеляційним судом істотного порушення положень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час перегляду вироку суду першої інстанції є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме в тому, що він обіцяв здійснити вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на здійснення функцій держави, за надання йому неправомірної вигоди
Разом з тим цей суд визнав недоведеною частину пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в тому, що він, будучи службовою особою, висловив прохання систематично надавати йому та третім особам неправомірну вигоду за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням наданої йому влади чи службового становища, поєднане з вимаганням.
Не погоджуючись із цим вироком, прокурор оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Так, приписами ст. 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 420 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків та повинен містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення і рішення по суті вимог апеляційної скарги. При цьому рішення має містити як відповідну власну оцінку та переоцінку доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що суд першої інстанції помилково врахував той чи інший доказ як такий, що підтверджує винуватість особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. У такому разі дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом є обов`язковим.
Водночас апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, скасував вирок суду в цій частині та ухвалив новий, яким визнав його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і призначив відповідне покарання.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Суд апеляційної інстанції врахував указаний стандарт та навів мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України й оціненими з урахуванням ст. 94 вказаного Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд указав, чому бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші відхиляє.
Так, переглядаючи кримінальне провадження, в порядку ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням сторін дослідив докази, що стосуються предмета доказування по суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема повторно допитав засудженого, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
За результатами судового розгляду апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 як оперуповноважений Вишгородського МРВ, діючи умисно, з корисливих мотивів, висловив співзасновнику Товариства ОСОБА_2 прохання, поєднане з вимаганням, надавати для себе неправомірну вигоду у виді щомісячної сплати 5-7 тисяч доларів США за невчинення ним із використанням наданої влади чи службового становища дій, які б могли перешкоджати подальшому веденню підприємницької діяльності Товариства з обробки бурштину, а саме ініціювання кримінального провадження та вчинення в його межах обшуків і вилучення виробничого обладнання.
Разом з тим, апеляційний суд уважав недоведеним обвинувачення в частині прохання ОСОБА_1 до ОСОБА_2 надавати неправомірну вигоду третім особам, оскільки стороною обвинувачення не встановлено таких третіх службових осіб. Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, суд послався на те, що склад злочину за ст. 368 КК України наявний лише у випадку впливу винної особи на третіх осіб, які перебувають у відносинах службової залежності від винного, тобто вплив обумовлюється використанням особою саме службового становища, проте в цій справі ОСОБА_1 за посадою не мав залежних осіб, які належать до службових. При цьому суд зауважив, що вплив на інших осіб, який не обумовлений службовими повноваженнями ОСОБА_1, чи передання неправомірної вигоди третім особам перебуває за межами інкримінованого за ст. 368 КК України злочину та може становити інші склади злочину чи пособництво у злочинах іншим особам, вчинення яких не інкримінується ОСОБА_1 в цій справі.