ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 136/1199/20
провадження № 51-1200 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_16 на вирок Вінницького апеляційного суду від 4 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020200000100, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в с. Журавлівка Тульчинського району Вінницької області, проживає на АДРЕСА_1, раніше судимий, останнього разу - 2 березня 2015 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ст. 395 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він вранці 25 квітня 2020 року, перебуваючи на території домогосподарства, що на АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, шляхом зловживання довірою останнього, під приводом поїздки до сестри, попросив у ОСОБА_2 у тимчасове користування скутер марки "HondaDIO", 1988 року випуску, без державного номерного знаку. Потерпілий ОСОБА_2 через довірчі стосунки між ним та ОСОБА_1 добровільно передав останньому вказаний скутер із ключами та талоном, що знаходився у багажнику, після чого ОСОБА_1 залишив домогосподарство та поїхав у невідомому напрямку.
Надалі ОСОБА_1 незаконно продав вказаний скутер ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1941,54 грн.
Крім того, 24 квітня 2020 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання, що на АДРЕСА_1, помітивши в одній із кімнат на столі мобільний телефон "Xiaomi Redmi" моделі "7А", який належить ОСОБА_4, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в присутності малолітнього ОСОБА_5, 2010 року народження, достовірно розуміючи, що в силу малолітства останній не розуміє, що вчиняється кримінальне правопорушення, таємно викрав вказаний мобільний телефон, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1938,83 грн.
4 квітня 2022 року Вінницький апеляційний суд скасував вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 ККза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК. Зазначенні обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог ст. 420 КПК всіх доводів апеляційних скарг сторони захисту належним чином не перевірив, не дав вмотивованих відповідей на них та залишив вирок щодо ОСОБА_1 в цій частині без зміни. Крім того, на думку захисника, апеляційний суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1 більш суворий розмір покарання, ніж той, який було призначено останньому судом першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_15 вказала на необґрунтованість доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_16, просила залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_16, в яких порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відсутності у матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, апеляційний суд, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та навівши докладні мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в цій частині без зміни.